дизельне паливо

Розглянуто процес деградації біодизельного палива рослинного походження (ріпакового і соняшникового) під впливом різних чинників. Проаналізовано методики визначення мікробіологічного забруднення речовин, визначено їхні основні переваги, недоліки і межі використання. На основі комбінації наявних методів розроблено методику якісного і кількісного визначення ступеня мікробіологічного (бактеріального і мікологічного) ураження палив. Встановлені кількісні та якісні характеристики мікробіологічного ураження традиційних і альтернативних дизельних палив.

Розглянуто принцип роботи пристрою для визначення контролю якості дизпалива, за допомогою якого досліджуються спектральні характеристики дизельного палива. Наведено основні вейвлет-перетворення. Проведено ІЧ-спектроскопію дизельного палива від різних країн-виробників, співставлення його з вейвлетами, визначення цетанового числа через вейвлет-перетворення і формування висновку про якість дизельного палива.

Наведено результати досліджень моделювання в універсальній моделюючій програмі ChemCad технологічної лінії виробництва реактивного та дизельного палив. Обґрунтовано вибір модуля розрахунку процесу ректифікації. Обґрунтований вибір моделі Grayson-Streed та Lee Kesler для розрахунку термодинамічної системи та фазової рівноваги даної багатокомпонентної суміші. Розроблена модель технологічного вузла перегонки нафтової суміші для виробництва реактивного і дизельного палив.

Проаналізовано хімізм процесу некаталітичного оксидаційного знесірчення дистилятних нафтових фракцій. Проведено дослідження характеристик високосірчистої прямогонної дизельного фракції вузького складу (593–623 К) до і після окиснення повітрям за 453–493 К та тиску 3,0 МПа. Визначено груповий склад сірчистих сполук у фракції вихідної сировини. Показано, що прямогонні фракції вихідної сировини можуть також містити сульфоксиди, які є продуктами окиснення сірчаноорганічних сполук і утворюються при зберіганні нафтопродуктів.

Встановлено необхідні гідродинамічні параметри процесу знесірчення прямогонних гасових (SRKF) і дизельних фракцій (SRDF) внаслідок окиснення сірчистих органічних сполук з наступним вилученням продуктів окиснення. Гідродинамічні параметри, які характеризуються лінійною швидкістю руху оксиданту (повітря) та фіктивним часом контакту між оксидантом і сировиною, дають можливість здійснювати процес без перемішування.

Об’єктом даного дослідження є процес окиснення циклогексану. Одним з найбільш проблемних місць в даному процесі є низьке значення конверсії вихідної сировини та невисокі значення селективності за цільовими продуктами при конверсії вище за 4 %. Причиною цього є відсутність сучасних ефективних каталітичних систем, які б могли підвищити названі параметри.  Одними з напрямків вирішення даних проблем є створення технології комплексного використання одержаних продуктів окиснення на основі розроблених нових ефективних каталітичних систем, що дасть змогу підвищити селективність процесу.

З використанням процесу транс-естерифікації отримано біодизель з козячого жиру в присутності гомогенних каталізаторів, таких як КОН та NaOH. Досліджено вплив таких параметрів як температура, час реакції, відношення метанол/олива, тип і концентрація каталізатора. Встановлено, що максимальний вихід біодизелю (96 та 98 %) був отриманий відповідно з NaOH та KOH, а також визначено оптимальні умови.