простір.

Життєвий та творчий шлях Фрідріха Кізлера є прикладом постійного дослідження світових здобутків у різних галузях науки і культури. Ці пошуки знайшли відображення у його власному творчому методі "гнучкої" архітектури, що базувався на ідеї безмежності простору, який згодом утвердився в напрямі "кореалізм", основою якого була постійна взаємодія між людьми та природним і технологічним середовищем їхнього існування. 

Мистецтво Кізлера не базувалося на теорії форми, кольору та засобів; його мистецтво не було політичним інструментом для коментування стану суспільства, і він не вважав його мистецтвом продуктом наукового процесу, результатом, який містив абсолютну істину. Він вважав, що його мистецтво відкриває істину, яку наука не може побачити, і ця правда є ключем до “стрижневого” існування. Він вважав, що на його процес і його ритуал напали оманливі вірування інших.

Досягнення сучасної архітектури не зменшили, а навпаки, розширили функції світла у формуванні простору й архітектоніки громадських будівель. Архітектурний простір пропонує нові рішення, тектоніка будівлі – нові форми відповідно до тенденцій в архітектурі та дизайнерських ідей. На підставі аналізу формування світлового середовища в просторі сучаснихг ромадських будівель здійснено спробу спрогнозувати напрям, характер і особливості функціонування світла в архітектурі окремих типів громадських будівель