сельбищні території

Репрезентуються результати власних натурних досліджень еволюції поселень для переселенців із Чорнобильської зони, зведених в 1986–1987 роках ХХ ст. Розглядаються стратегії та наслідки їхнього розміщення, інтеграції в структуру існуючих сіл, особливості розпланування кварталів, сільських садиб, житлових і господарських будівель. Аналізуються наслідки прийнятих архітектурно-містобудівних проектних рішень через 30 років після їхньої реалізації.

У представленій статті висвітлено  основні напрямки розвитку українських сільських поселень протягом ХХ ст.,  культурно-побутову інфраструктуру та архітектурно-планувальні вирішення поселень. Висвітлено проблеми напрямки їх вирішення у сучасному розвитку сільських населених пунктів України.  

Репрезентується аналіз виконаних власних натурних і теоретичних досліджень на предмет соціально-економічного і урбаністичного розвитку українського села в ХХІ ст. та пов’язаних з ним трансформацій і диференціацій сельбищних територій і сільської садиби. Пропонується систематизація з 5-ти типів сільських поселень і садиб за домінуючими функціональними ознаками на основі двох складових: сільсько-ландшафтного та сільськогосподарського профілю діяльності мешканців села

Розглядаються основні ідеологічно мотивовані урбаністичні реформи, яких зазнало українське село протягом епохи соціалізму у ХХ ст., у сфері нормування площ земельних ділянок сільських садиб. Відслідковується втілення цих реформ у генеральних планах і планах детального розпланування сельбищних територій сільських поселень України. Автор аналізує  як зазначені реформи позначились на виробництві сільськогосподарської продукції, соціально-демографічній структурі сільського населення, структурі домогосподарств і загальній життєдіяльності та психології селян