ВІД МІСЦЬ “ПОРОЖНЕЧІ” ДО МИСТЕЦЬКОГО КЛАСТЕРА: НІГІЛІСТИЧНІ ОСНОВИ АРХІТЕКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ
Актуальність дослідження визначається необхідністю розгляду мистецьких кластерів не лише як урбаністичних інструментів ревіталізації, а й як просторових феноменів, у яких проявляється філософія заперечення, тимчасовості та культурної маргінальності. Концепт «архітектури небуття» Масcімо Каччарі дозволяє трактувати постіндустріальні руїни як місця порожнечі, що стають ґрунтом для нових форм культурного буття.