У статті розглянуто терміни з кінцевими компонентами -від, -вод, -хід, -ход, виписані із загальномовних та термінологічних словників. З’ясовано їхнє значення, зазначено потребу нормалізації таких лексем та доцільності їх уживання.
This article analyses terms with terminal components -від, -вод, -хід, -ход, which were extracted from common lingual and terminological dictionaries. There are found out their meanings, the need of such lexemes normalization and necessity of their use is denoted.
Мова – показник інтелектуальності народу, його духовного життя. Усі досягнення науки й техніки знаходять своє відображення в мові. Тому дуже важливо проникнути в таємниці мови, надра її законів, в особливості творення слів.
Жодному народові, який усвідомлює себе як націю, ніколи не було байдуже, в якому стані перебуває його мова, як вона розвивається. Розширення функцій української мови висунуло на порядок денний з’ясування структурних та словотвірних особливостей мови, співвідношень між формою вираження та змістом слів.
У пропонованій розвідці розглянено слова з кінцевими компонентами -від, -вод; -хід, -ход в українській мові за даними загальномовних та термінологічних словників з метою виявити їхній статус, варіантність чи самостійність задекларованих морфем, їх участь у творенні словотвірних моделей та типів.
Морфемна структура складних слів характеризується за двома ознаками: кількістю морфем та кількістю коренів у слові. Як і будь-яке слово в мові, складне слово також певна цілісність. На противагу простому слову, складне не допускає вставляння інших одиниць між компонентами, їх переставляння, і має ознаки синтаксичної та структурної цілісності. За словами Е. Бенвеніста, «слід розглядати складні імена не як морфологічні типи, а як синтаксичні структури. Кожен тип складних імен слід вивчати як трансформацію будь-якого типу синтаксично вільного висловлювання» [2, с. 241]. Ознаки розмежування складного слова і словосполучення: 1) цільнооформленість; 2) семантична цілісність; 3) співвіднесеність зі словосполученням.
Суперечка в мовознавстві триває з приводу таких морфем, як -граф, -лог, -тек(а), -скоп тощо. Одні вчені (М. Шанський) пропонують інтерпретувати їх як суфікси, інші (Н. Клименко) – як корені. Р. Сафін подібним морфемам надає статус радиксоїдів. На його думку, вони є а) зв’язаними морфемами особливого типу; б) можуть приєднувати до себе афікси; в) вживаються лише у поєднанні з іншими афіксальними чи кореневими морфемами; г) мають індивідуальне лексичне значення; д) узагальнювальне значення, властиве афіксам. Тому у препозиції їх слід вважати префіксальними радиксоїдами, а в постпозиції – афіксальними, в медіальному положенні – медіальними радиксоїдами. Отже, учений робить висновок, що описані одиниці є морфемами перехідного типу. Вони одночасно функціонують як кореневі, так і афіксальні морфеми. [8, с. 48–64].
Аналогічний погляд переносять на слова на зразок вертоліт, міномет, електрохід, рукопис і под. Так, В. Григор’єв вважає, що ці слова утворені не складанням, а афіксацією [4]. Він стверджує, що «неможливо співвіднести з конкретними словосполученнями утворення, другим компонентом яких є -вод, -від, -носець, -подібний» тощо. Аналогічної думки дотримується і Г. Винокур, який також говорить, що складні слова з компонентом -вод неможливо співвіднести з конкретним словосполученням [3, с. 46].
У монографії «Словотвір сучасної української мови» зазначено, що «системність словотвору визначається не лише аналізом чисто структурних словотвірних закономірностей, а й урахуванням внутрішніх семантичних сторін словотвірних типів, оскільки похідне слово має дві сторони – структурну і семантичну» [9, с. 13].
Тенденція до спеціалізації словотворчих засобів була характерна для української мови кінця ХIХ – початку ХХ ст. Дослідники правильно зазначають, що центральним процесом, що пронизує словотворення, був процес усунення дублетності та спеціалізація словотворчих засобів. Процес спеціалізації полягає в тому, що 1) відбувається чіткий розподіл зв’язків твірних основ зі словотворчими засобами; 2) стандартизуються значення словотворчих типів; 3) посилюється тен-денція до усунення дублетів.
Кореневі компоненти -від- (-вод-) уживаються як у препозиційній, так і постпозиційній частинах слова, порівняймо: водомір, водолікувальний, водосховище і кукурудзовод, ляльковод, вуглевод, верховод, коновод, газовод. Уже з першого погляду видно, що це омонімні компоненти, які позначають різні поняття, у препозиції здебільшого зберігається значення «вода», у постпозиції – це скорочення від слова «водити».
У монографії «Словотвір сучасної української літературної мови» [9, с. 41] постпозиційний компонент -вод трактується як дієслівна основа, яка може приєднуватися до іменникових основ. Пояснюється це тим, що в основі таких складних слів лежить словосполучення, описуване граматичною категорією «перехідне дієслово + іменник у знахідному відмінку»: водити екскурсію – екскурсовод. У словотворчій структурі складного слова спостерігаємо перетворення таких словосполучень: змінюється порядок розташування елементів, змінюються граматичні категорії компонентів словосполучення (так, у синтагмі «водити екскурсію» іменник позначає не істоту жіночого роду, а створений на його сонові композит – позначає істоту чоловічого роду), у новому акцентуаційному утворенні й оформленні складного слова з одним головним наголосом [9, с. 318–319]. Проте саме в цих перетвореннях з’являються передумови для зближення других усічених основ складного слова з суфіксами. Відомо, що будь-яке складне слово в мові повинно набути вже наявних у ній граматичних категорій тієї чи іншої частини мови. Усічена основа другого слова повторюється в різних словах, що мають єдині граматичні категорії зі спільним словотворчим значенням [Там само].
На думку В. Д. Аракіна, суфіксами ці частини стають у тому випадку, коли складне слово не розгортається в аналогічні словосполучення [1, с. 107–118]. Є. А. Карпіловська вважає, що це суфіксоїди, оскільки вони «здатні виражати власне значення та 2) займати в основі слова кінцеву позицію» [5, с. 175].
В сучасній українській мові словники подають такі лексеми з компонентами -від: бензопровід, водовід, водовідвід, воловід, газопровід, гниловід, громовідвід, димовідвід, димопровід, електропровід, звукосупровід, насіннєпровід, нафтопровід, паливопровід, паровідвід, повітропровід, правовід, пульповід, родовід, самовідвід, сечовід, сім’япровід, слововивід, сміттєпровід, трубопровід, умовивід, хвилевід, чистовід, шламопровід, шляхопровід, яйцепровід тощо. Усього 45 слів-термінів. А з компонентом -вод – 30: буряковод, вагоновод, верховод, вівцевод, вуглевод, голубовод, груповод, дичковод, діловод, екскурсовод, коновод, кукурудзовод, лиховод, лісовод, ляльковод, парниковод, плотовод, полевод, рибовод, рисовод, собаковод, хоровод, цитрусовод, чаєвод тощо.
У нових словниках уже маємо: гниловід, голковід, коновід, насіннєвід, повітровід, радіо-хвильовід, мертвовід; гріховод, звіровод, каучуковод, класовод, колоновод, насіннєвод, плодовод, повітровод, просовод, свиновод, світловод, сміттєвод, старчовод, устрицевод (КГСУМ, с. 155).
Більшість із перелічених слів базується на простих словах, порівняймо: супровід – звукосупровід, привод – електропривод, провід – теплопровід, водопровід, шляхопровід, нафтопровід та ін.
Частина слів з компонентом -вод позначає особу, яка займається тим, на що вказує перша частина слова: вагоновод – водій трамвая (СУМ, І, с. 275), вівцевод – те саме, що й вівчар (!) , той, хто займається вівчарством (СУМ, І, с. 550); верховод – впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні (СУМ, І, с. 336); буряковод – те саме, що й буряківник (!), фахівець у галузі вирощування буряків (СУМ, І, с. 263); голубовод – той, хто розводить, тримає голубів, голубар (!), фахівець з голубівництва (СУМ, ІІ, с. 119); дичковод – фахівець-садівник, який вирощує дички (СУМ, ІІ, с. 292), діловод – службовець, який веде справи канцелярії (СУМ, ІІ, с. 306), екскурсовод – людина, що показує екскурсантам визначні місця, експонати музею, виставки, даючи при цьому необхідні пояснення (СУМ, ІІ, с. 461); плодовод – фахівець з плодівництва (СУМ, IV, c. 72); парниковод – те саме, що парникар (!), фахівець, який веде парникове господарство (СУМ, IV, c. 591), плотовод – те саме, що й плотогон – робітник, що сплавляє плоти (СУМ, IV, c. 592), чаєвод – те саме, що й чаївник (!) – особа, яка вирощує чай, фахівець із чаївництва (СУМ, IX, c. 264); рибовод – фахівець з рибництва (СУМ, VIII,c. 529), рисовод – той, хто вирощує рис, рисівник (!) (СУМ, VIII, c. 540); цитрусовод – те саме, що й цитрусівник (!), фахівець з цитрусівництва (СУМ, IX, c. 221); кукурудзовод – те саме, що й кукурудзівник (!), фахівець із кукурудзівництва (СУМ, IV, c. 388); ляльковод – те саме, що й ляльковик – артист, який керує ляльками у ляльковому театрі (СУМ, IV, c. 579); коновод – той, хто краде коней (СУМ, IV, c. 262); лісовод – те саме, що й лісівник (!) – фахівець із лісівництва (СУМ, IV, c. 523) тощо. Аналогічно: класовод, собаковод, груповод, полевод тощо.
Лише слово вуглевод має цілком інакше значення – дуже поширена в природі група органічних сполук, що складається з вуглецю, кисню та водню, потрібних для життєдіяльності тварин і рослин (СУМ, I, c. 779) та слово верховод – позначає дрібну прісноводну рибу родини коропових, малоцінна як промислова (СУМ, I, c. 757).
Окремі лексеми мають розмовний характер і не належать до термінів, порівняймо: гріховод(а) – той, хто порушує правила моралі або взагалі прийняті правила співжиття (ВТССУМ, 198); старчовод – той, хто супроводжує старця і знев. про бідну людину, бідного хлопця (ВТССУМ, с. 1190)
Окремо стоїть слово хоровод – досить поширений старовинний переважно слов’янський масовий народний танець, учасники якого ходять по колу з піснями, виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній дії; танок (СУМ, ХІ, с. 127).
Слова на -від позначають «засіб, що проводить (веде) те, на що вказує перша частина слова»: сечовід – трубчаста протока нирки людини й хребетних тварин, яка виводить сечу до сечового міхура (СУМ, ІХ, с. 152); хвилевід – металева трубка або діелектричний стержень з трубою, що служить для передачі радіохвиль на коротку відстань (СУМ, ІХ, с. 36); пульповід – трубопровід для перекачування пульпи (СУМ, VIII, c. 387). Окремі слова з цим компонентом позначають якусь поверхню, причім сума значень компонентів не дорівнює значенню терміна, порівняймо: гниловід – гниле болото (СУМ, II,c. 93), мертвовід – стояча вода (СУМ, IV, c. 681).
Основна маса складних слів з компонентом -від базується на основі слів вивід, відвід, провід: умовивід, слововивід; паровідвід, димовідвід; водопровід, бензопровід, нафтопровід, димопровід, електропровід, повітропровід, пали провід, паропровід, пульпопровід, яйцепровід, шляхопровід, насіннепровід, нафтопровід, трубопровід, теплопровід, сміттєпровід і т. ін. Слова з компонентом вивід позначають те, що виводиться на основі того, на що вказує перша частина слова. Порівняймо: умовивід – логічна дія, за допомогою якої з одного або частіше з кількох суджень виводиться нове судження (СУМ, Х, с. 442); слововивід – заст. 1) деривація; 2) слово, 3) фраза (СУМ, ІХ, с. 372).
Серед слів на -відвід домінує значення «пристрій, який відводить те, на що вказує перша частина слова», наприклад: паровідвід – пристрій для відведення пари (СУМ, IV, c. 73); димовідвід – пристрій, який служить для відведення диму (СУМ, II, c. 278); громовідвід – пристрій для захисту будинків від руйнівної блискавки (СУМ, II, c. 176); самовідвід – відхилення своєї кандидатури від висунення на яку-небудь посаду з умотивуванням відмови (СУМ, IX, c. 309), що, по суті, уточнює дію за значенням «відвести» тощо.
Серед слів на -провід домінує значення «пристрій для проведення того, на що вказує перша частина композитів». Наприклад: бензопровід – трубка для проведення бензину до карбюратора в автомашині (СУМ, I, c. 157); димопровід – трубка для проходу диму, димохід (!) (СУМ, II, c. 278); електропровід – провід для передачі електричного струму (СУМ, II, c. 472); паропровід – трубопровід, по якому проходить пара (СУМ, IV, c. 75).
Зі значення «система, сукупність чогось» виступають терміни газопровід, трубопровід, теплопровід, повітропровід. Порівняймо: газопровід – система газопроводів і допоміжних споруд для транспортування та розподілу газу (СУМ, II, c. 15), теплопровід – сукупність труб, нагнітальних установок і т. ін. для переміщення гарячої води або пари від теплоелектроцентралі до споживачів (СУМ, X, c. 81); трубопровід – система щільно з’єднаних труб і арматури для переміщення на віддаль рідин, газів, сипучих тіл тощо (СУМ, X, c. 291).
Окремо стоїть слово насіннєпровід, бо це вже частина механізму – сівалки, яка служить для подавання насіння із висівного апарату в сошники (СУМ, V, c. 188) та шляхопровід, бо це міст, розта-шований над дорогою в місці її перетину з іншою дорогою або над яром, ущелиною (СУМ, IX, c. 496).
Певне уточнення напрямку проведення має слово сміттєпровід – вертикальний канал у стіні будинку, що ним видаляють на нижній поверх чи в підвал у центральний сміттєзбірник побутове сміття з квартир багатоповерхових будинків (СУМ, IX, c. 408).
Серед слів на -від виділяються також номінації родовід і правовід. По-перше, обидва слова багатозначні, що загалом не характерно для складних слів з цим компонентом, і, по-друге, мають деяку відмінність у значенні порівняно з розглянутими. Зіставмо: правовід – 1) те саме, що й право-знавець (фахівець із правознавства); 2) іст. у царській Росії вихованець училища правознавства – привілейованої вищої школи для аристократичної молоді (СУМ, VIII, c. 507); родовід – 1) походження, послідовність, історія поколінь певного роду; 2) дані про походження якої-небудь рослини або тварини; 3) перен. історія створення, виникнення, появи чого-небудь (СУМ, VIII, c. 597).
Отже, як бачимо, значення слів з компонентами -від, -вод диференціюються і не накладаються. Однак спостерігаємо в окремих випадках варіанти з одним компонентом: паровідвід – паропровід, пульповід – пульпопровід чи різними: дідовод – дідовід – поводир у незрячих (СУМ, II, c. 299). Це дає підстави стверджувати, що компоненти -від, -вод різні, Це не є варіанти того самого компонента. Окрім того, слова на -вод здебільшого штучні, скальковані з російської мови, сьогодні поступово занепадають, бо мають дуже гарні однослівні національні відповідники: буряківник, вівчар, голубівник (голубар), парникар, плотогон (плотівник), чаївник, рибівник (рибар), рисівник, цитрусівник, кукурудзівник, ляльківник (лялькар), лісівник тощо. Аналогічно: собаківник, полівник. А деякі передаються за допомогою словосполучень: водій трамвая; фахівець з…
Поширені сьогодні лексеми: діловод, екскурсовод, вуглевод, верховод, хоровод.
Композитів з компонентом -хід є 20: атомохід, димохід, всюдихід, кригохід, культпохід, льодохід, місяцехід, паротеплохід, пішохід, планетохід, плотохід, рибохід, самохід, селенохід, снігохід, стравохід, теплохід, тихохід, турбохід, швидкохід тощо. З компонентом -ход зафіксоване лише одне слово скороход і сноход(а). «Кореневий словник» Є. Карпіловської вже містить: бистрохід, болотохід, винохід, газохід, електрохід, марсохід, схилохід, агіттеплохід (КГСУМ, c. 881). Деякі з цих тер-мінів поєднуються у складені композити, напр.: теплохід-криголам, усюдихід-тягач
За своїм значенням ці слова можна поділити на такі групи:
1) назви пристроїв, споруд, машин (12). Наприклад: атомохід – пароплав, двигуни якого працюють на атомній енергії (СУМ, I, c. 71), всюдихід – автомобіль, який легко переборює різні шляхові перешкоди, маючи гусеничний або напівгусеничний хід (СУМ, I, c. 771); місяцехід – самохідний апарат для дослідження поверхні Місяця (СУМ, IV, c. 753); паротеплохід – судно, що має теплову машину і дизельний двигун (СУМ, VI, c. 76); планетохід – машина, призначена для пересування на інших (поза Землею) планетах (СУМ, VI, c. 562); плотохід – пристрій, що дозволяє пропускати плоти через греблю, не порушуючи її роботи (СУМ, VI, c. 593); рибохід – споруда, що забезпечує самостійний прохід риби через перешкоди (СУМ, VIII, c. 530); самохід – назва деяких машин і транспортних засобів із власною тягою (ВТССУМ, c. 1102); теплохід – морське або річкове судно, що рухається за допомогою двигунів внутрішнього згоряння (ВТССУМ, 1240); тихохід – про пароплав, літак, що має невелику швидкість (ВТССУМ, с. 1248) тощо.
2) назви частини від якоїсь системи, наприклад: димохід – димар, а також канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі в димар (ВТССУМ, с. 221); стравохід – трубко-подібна частина травного тракту в людини і багатьох безхребетних тварин, що сполучає ротову порожнину зі шлунком і служить для проведення їжі в шлунок (ВТССУМ, с. 1202);
3) назви процесів, наприклад: льодохід – рух льоду за течією річки під час її скресання (СУМ, IV, c. 584); самохід – автоматичний рух машини чи її частини (ВТССУМ, c. 1102);
4) назви істот, наприклад: пішохід – той, хто йде пішки (ВТССУМ, 791); швидкохід – той, хто швидко й легко ходить (ВТССУМ, c. 1392); тихохід – безхребетна тварина (до 1 мм завдовжки), поширена в прісних і морських водах усіх частин світу, здатна витримувати тривале висихання (ВТССУМ, c. 1248).
Серед розглянутих композитів два полісемні й один омонімний. Порівняймо: самохід – 1) назва деяких машин з транспортних засобів із власною тягою; 2) гармата на танковому шасі з власною тягою; 3) автоматичний рух машин (ВТССУМ, c. 1102) скороход 1) той, хто швидко ходить // спортсмен із швидкісної ходьби, бігун (на лижах, ковзанах і т. ін.) // у давнину слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний; 2) робітник, що проходить швидкісним методом; 3) тільки мн. фолькл. чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває (ВТССУМ, с. 1141).
Слово пішохід має омонім. Перше слово позначає того, хто йде пішки, а друге – тротуар.
У синонімні відношення вступають між собою терміни криголам – льодохід, місяцехід – селенохід, планетохід. Своєю чергою планетохід є синонімом і до марсохід тощо. В антонімічні відношення увійшли слова: швидкохід (той, хто швидко й легко ходить) – тихохід (про того, хто поволі, неквапливо рухається).
Аналізовані слова утворено переважно способом складання за допомогою сполучних елементів -о-, -е-.
Отже, у результаті аналізу термінів з кінцевими компонентами -від, -вод, -хід, -ход ми дійшли таких висновків: компоненти -від, -вод різняться не лише фонематично й фонетично, а й значеннєво. Накладання значень спостерігається не завжди, Виникли варіанти, що засвідчує процес нормалізації таких слів. Терміни з постпозиційним -вод, які позначали осіб і здебільшого є кальками російськомовних моделей, поступово занепадають і знаходять національні однослівні відповідники. Серед лексем на -хід, -ход переважають перші, з другим компонентом словники подають лише одне слово, яке, очевидно, теж з часом зникне як російськомовна калька.
Терміни з -вод позначають переважно осіб, а з -від – пристрої, прилади. З -хід – пристрої, частини систем, процеси і деколи – осіб. Для цієї моделі термінів характерні часткові парадигма-тичні відношення.
За своїм статусом ці компоненти – суфіксоїди, оскільки композити, до яких вони увійшли, втратили зв’язок з вихідними словами. Однак сьогодні такі словотвірні моделі не відзначаються високим ступенем продуктивності.
ВТССУМ – Великий тлумачний словник сучасної української мови / За ред. В. Бусола. – Київ – Ірпінь: Перун, 2001. – 1425 с.; КГСУМ – Карпіловська Є. А. Кореневий гніздовий словник словник української мови. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. – 910 с.; СУМ – Словник української мови в 11-ти тт. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980.
1. Аракин В. Д. О превращении лексических единиц в аффиксальные морфемы // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. – 1959. – № 4. – С. 107–118. 2. Бенвенист Э. Синтак-сические основы именного сложения // Общая лингвистика. – М., 1974. – С. 241–256. 3. Винокур Г. О. Онекоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИФЛИ. – т. 5. – М., 1939. – 4. – С. 3–54. 4. Григорьев В. П. О границах между словосложением и аффиксацией // Вопросы языкознания. – 1956. – № 4. – С. 38–50. 5. Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної української літератур-ної мови: будова та реалізація. – К., 1999 – 298 с. 6. Клименко Н. Ф. Морфологічна будова композитів // Морфологічна будова української літературної мови. – К., 1975. – 208 с. 7. Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній україн-ській мові. – К.: Наукова думка, 1984. – 251 с. 8. Сафин Р. Статус морфем типа -граф,-лог // Вопросы терминологии и лингвистической статистики. – Воронеж. – 1974. – С. 48–64. 9. Словотвір сучасної української літературної мови. – К., 1979. – 406 с.