Розробка методики встановлення великогабаритного обладнання у проектне положення з використанням електронних тахеометрів

На сьогодні в Україні знаходяться в експлуатації десятки турбогенераторів (ТГ), значна частина яких в експлуатації понад 35÷50 років, що перевищує термін їх служби у відповідності до нормативної документації. Фактичний технічний стан ТГ визначається багатьма геометричними параметрами, серед яких вирішального значення є ті, що характеризують його як механічну систему (вісь агрегату та вісь статора). На даний час контроль  положення осей повинна виконуватись з точністю 0,5 мм, та здійснюється в основному трьома способами (за допомогою струни, за допомогою оптичної авторефлексної системи (ППС-11), з використанням повірочного валу). Метою даних досліджень є розробка методики контролю геометричних параметрів статора ТГ при його заміні геодезичними методами з використанням високоточних електронних тахеометрів та її апробація на об’єкті. На основі попередніх досліджень, нами запропоновано вирішувати такі задачі просторовим методом електронної тахеометрії з використанням високоточного тахеометра Leica TCRP1201R300. Ми провели апріорну оцінку точності та ряд експериментів (дослідження з визначення похибки перефокусування, визначення похибки виміру віддалі на коротких довжинах з використанням сферичного відбивача, дослідження впливу неперпендикулярності вимірювального лазера до відбивача) з метою розробки методики підвищення точності вимірювання при умові використання електронного тахеометра. Ця методика апробована на об’єкті під час ремонту (заміни) статора генератора. В результаті проведених робіт визначено просторове положення осей агрегату та статора з точністю 0,3 мм, які були зафіксовані в умовній системі координат чотирма марками. Методикою передбачено вибір оптимальних умов вимірювань електронним тахеометром, за яких компенсуються похибки вихідних даних, інструментальні, зовнішніх умов, візування, центрування та фіксування. Також методикою передбачено контроль кожного етапу робіт за стандартним відхиленням до 0,2 мм. Кількість прийомів вимірювань визначається досягненням точності кожного етапу 0,2 мм.