структура

Досліджено вплив умов одержання тонких плівок CdS і CdSe методом хімічного поверхневого осадження (ХПО) на їх структурні та оптичні властивості. Досліджено оптичні спектри пропускання та поглинання, морфологію поверхні плівок та ступінь їх фазової однорідності. Методом інверсійної вольтамперометрії визначено вміст іонів кадмію в одержаних покриттях. За отриманими даними маси кадмію розраховано товщини отриманих напівпровідникових плівок. Встановлено оптимальні умови ХПО для одержання плівок заданої товщини з мінімальною кількістю дефектів на поверхні.

Розглянуто концепцію, яка дозволяє дослідити поведінку відкритих (біологічних) систем за допомогою законів неврівноваженої (класичної) термодинаміки. Показано, що другий закон термодинаміки можна застосовувати до відкритих систем за умови, що при розгляді всієї системи (континуум) «відкрита система–середовище» повна ентропія зростає.

Одержано мономер – 2-метил-5-фенілпентен-1-діон-3,5, його сольватний металокомплекс з водою на основі європію, гібридний металокомплекс з фенантроліном та нові металополімери на їх основі. Проведені дослідження показали, що конфігурація хелатного вузла під час полімеризації не змінюється. З використанням електронного мікроскопу встановлено рівномірний розподіл металу в полімерній матриці синтезованих металополімерів. Порівняння електронних спектрів поглинання мономерів і полімерів показало ідентичне координаційне оточення йону лантаніду в обох випадках.

Підтверджено перебіг прищепленої полімеризації 2-гідроксіетилметакрилату на полівінілпіролідоні в присутності сульфату заліза (ІІ) з утворенням сітчастого кополімеру, придатного для використання як матриці для хімічного відновлення металів та одержання на його основі композиційних металогідрогелів. Встановлено вплив композиційного складу і концентрації Fen+ на структурні параметри полімерної сітки, склад кополімерів, ефективність та ступінь прищеплення. Встановлено взаємозв’язок структури синтезованих кополімерів з їх температурними та фізико-механічними властивостями.

Показано підвищення фізико-механічних властивостей та структуруючої активності політетрафлуоретилену як матриці композитів внаслідок механічної активації. Визначено режими роботи механоактиваційного обладнання, за яких експлуатаційні властивості ПТФЕ є максимальні. Вперше виявлено вплив технології механічної активації на структурну перебудову та зміну морфології і надмолекулярної структури ПТФЕ.