Кримінальна відповідальність за домашне насильство

Розглянуто особливості кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Відзначено, що в багатьох країнах протягом тривалого часу насильство в сімї не вважалося правопорушенням, а розглядалось як форма належної поведінки. В 90-х рр. минулого століття помінялись кардинально погляди щодо феномену насильства стосовно жінок, яке було визнано соціостатевою проблемою, в ході чого було відкрито нове її бачення в розрізі ґендерного права. Отже, проблематика ґендерної рівноваги та протидії дискримінації за статевою ознакою набула широкої популярності в усіх розвинених країнах світу. В результаті чого 20 грудня 1993 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила “Декларацію про викорінення насильства щодо жінок”, в подальшому 1 серпня 2014 року набула чинності Конвенція Ради Європи “Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами”, відома як Стамбульська конвенція. Головною метою якої було проголошення захисту і підтримки жінок, які постраждали від усіх видів насилля та викорінення останнього в цілому. Проаналізовано, що дана проблема є характерною і для українського суспільства. Сьогодні подолання насилля в родині є одним із пріоритетних завдань правової держави, якою визнається й Україна
Україна підписала Стамбульську конвенцію 7 листопада 2011 року, проте тільки 20 червня 2022 року Верховна Рада підтримала ратифікацію цієї конвенції. Наприкінці 2017 року до КК України була введена ст. 126-1 КК України “Домашнє насильство” , яка набула чинності 1 січня 2019 року. У цій статті під домашнім насильством розуміється умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Відзначено, що законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне.

Відповідно до чинного законодавства особи, які вчинили домашнє насильство, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність. Кримінальну відповідальність передбачено 126-1 КК України “домашнє насильство”, проте, проаналізувавши норми кримінального законодавства, ми дійшли висновку, що у КК України також передбачено кримінальну відповідальність за кримінальні правопорушення пов’язані з домашнім насильством іншими статтями. Важливим кроком до запобігання домашньому насильству стало доповнення КК України розділом ХІІІ-1 “Обмежувальні заходи”, який передбачає можливість застосування певних заходів в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством. Зроблено висновок, що внесення змін до КК України із запровадженням кримінальної відповідальності за домашнє насильство стало значним кроком щодо подолання проблеми домашнього насильства в країні, а ратифікація Стамбульської конвенції сприяє посиленню
правового захисту постраждалих від насильства і забезпечить їм доступ до правосуддя.