Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки підзаконної правотворчості. Використані, перш за все, принципи і прийоми формально-логічної методології. Широке застосування отримали елементи структурно-функціонального підходу. Так, виявлення міжгалузевих зв’язків у підзаконній правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах підзаконних нормативно-правових актів зокрема. Крім того, в роботі отримали застосування діалектичний, системно-структурний і функціональний методи, метод інтерпретації (в застосуванні до підзаконних нормативно-правових актів). Наукова новизна полягає в теоретичному осмисленні та окресленні юридичної техніки підзаконної правотворчості, передумов для встановлення оптимального співвідношення закону з підзаконними нормативно-правовими актами шляхом конкретизації. Обґрунтовується узгодження дій з боку правотворчих органів, що приймають підзаконні нормативно-правові акти та з боку парламенту, який має враховувати потреби розвитку і конкретизації положень закону в майбутньому. Результати. В результаті дослідження аргументовано, що якість підзаконних актів залежить від якості законів. Підзаконний акт, прийнятий на виконання неякісного закону, понижує ефективність права. Підзаконний акт, який виданий всупереч закону, навіть якщо це спрямовано на виправлення в ньому помилок і неточностей, є незаконним, отже неефективним. У змісті підзаконних нормативно-правових актів враховуються конкретні умови регулювання певних суспільних відносин, які розкриваються завдяки використанню різних форм розвитку й конкретизації положень закону. Передбачається відсутність будь-яких розбіжностей і суперечностей із нормами законів, оскільки тільки позбавлена суперечностей система нормативно-правових актів може бути ефективним регулятором суспільних відносин. Результати дослідження можна використати у правотворчій діяльності з метою вдосконалення підвищення якості та ефективності підзаконної правотворчості, а також для формування та видання комплексного законодавчого акта, спрямованого на чітке регулювання правотворчої діяльності всіх суб’єктів правотворчості.
1. Rumyancev M. B. Pravotvorchestvo v Rossijskoj Federacii: monografiya. Cheboksary: ID “Sreda”, 2019. 324 p. 2. Ryndiuk V. I. Pravotvorchist’ iak vyd iurydychnoi diial’nosti: prakseolohichnyj aspekt. Visnyk NTUU “KPI”. Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo. Vyp. 4 (44), 2019. P. 137–142. 3. Novitnie vchennia pro tlumachennia pravovykh aktiv: navch. posib. z kursu tlemachennia prav. aktiv dlia suddiv, scho prokhodiat’ pidvysch. kvalifikatsii, i kand. na posady suddiv, scho prokhodiat’ spetsial’nu pidhotovku / V. H. Rotan’, I. L. Samsin, A. H. Yarema ta in.; za red. : V. H. Rotan’. Kh.: Pravo, 2013. 752 p. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Samsin_Ihor/ Novitnie_vchennia_pro_tlumachennia_ pravovykh_aktiv/. 4. Shatilo V. A. Normativno-pravovye i drugie akty Prezidenta Ukrainy v mekhanizme realizacii gosudarstvennoj vlasti. TEISĖ, 2013. Vol. 87. P. 217–230. 5. Lepekh Yu. S. Prezydent Ukrainy iak sub’iekt pravotvorchosti: administratyvno-pravovyj analiz. Yurydychnyj visnyk. Povitriane i kosmichne pravo, 2018. № 4. P. 89–95. 6. Kuvitanova Yu. I. Normatyvno-pravovi akty Kabinetu Ministriv Ukrainy: zahal’noteoretychna kharakterystyka: dys. ... kand. iuryd. nauk; 12.00.01; L’vivs’kyj natsional’nyj universytet imeni Ivana Franka, L’viv, 2018. 285 p. 7. Onyshchuk I. I. Pravovyj monitorynh: problemy metodolohii, teorii ta praktyky: monohrafiia. IvanoFrankivs’k – Drohobych: Kolo, 2017. 512 p. 8. Yazyk zakona / pod red. A. S. Pigolkina. M.: “YUrid. lit.”, 1990. 192 p 9. Pigolkin A. S. Podgotovka proektov normativnyh aktov: organizaciya i metodika. M.: YUridicheskaya literatura, 1968. 168 p. 10. Polychko T. V. Verkhovenstsvo konstytutsijnykh norm u natsional’nij systemi prava: porivnial’noanalitychne doslidzhennia: dys. … kand.. iuryd. nauk; 12.00.02. Derzhavnyj vyschyj navchal’nyj zaklad “Uzhhorods’kyj natsional’nyj universytet”. Uzhhorod, 2020. 209 p.