Правові засади електронної комерції в соціальних мережах

У статті проведено дослідження теоретичних аспектів поняття «електронна комерція». Зауважено, щонормативно-правова база України в сфері е-комерції перебуває в стані стрімкого розвитку. Підписавши Угоду про Асоціацію, Україна взяла на себе чималі зобов’язання, зокрема забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу, відповідно до напрямів, визначених Угодою сторін, відтак, одним з яких якраз і є електронна комерція. Так, приведення законодавства України в сфері електронної комерції у відповідність до законодавства ЄС дасть змогу нашій державі не тільки вирішити ряд нагальних питань в сфері правового регулювання, але й дасть змогу вітчизняним підприємцям стати повноправними учасниками електронного ринку ЄС.

Підкреслено, що поняття «е-комерції» ширше за поняття «е-торгівлі», оскільки перше охоплює усі без винятку види електронної і комерційної діяльності, сюди відносимо не лише купівлю-продаж – «бізнес-споживач», але й такі зв’язки, як електронну купівлю-продаж між підприємствами (до прикладу, між більшим та меншим оптовим складом), тобто «бізнес-бізнес» та між споживачами (до прикладу, споживач не задоволений продукцією чи послугою та вирішив перепродати її), тобто «споживач-споживач». Окрім того, можливий також і зв’язок «бізнес-держава» (до прикладу, тендери) а також «держава-споживач» (до прикладу, надання адміністративних послуг через електронну платформу «Дія»), ці зв’язки виникають, коли йдеться про взаємодію між державними підприємствами, установами чи організаціями з юридичними особами (приватними підприємствами) чи фізичними особами