В статті висвітлені ідеї архітектурної реконструкції та технічного оновлення нового приміщення Школи виконавських мистецтв для потреб у викладанні, виробництві та виконанні у знайденому просторі-підвалі Студентського навчального центру Університету Райєрсона з використанням сучасних мистецьких технологій та просторів для Київського Академічного Театру на Подолі, одного з провідних драматичних театрів в Україні, який отримав будинок із найсучаснішим ігровим майданчиком. Однак зовнішній вигляд і фасад театру викликали суттєві публічні суперечки. Досвід цих реконструкцій знайшов своє відображення у двох документальних фільмах представлених на Празькому Квадрієнале у 2019 році.
І ще як висновок. Аналіз реконструкції дозволяє зробити висновок, що і в першому (Торонто), і в другому випадку (в Києві) заходи по реконструкціях отримали унікальні середовища для театрально-видовищної діяльності, з набором усіх можливих допоміжних приміщень і техніко-технологічного обладнанням. Але у випадку із Київським театром авторами проектів було проігноровано історично культурний контекст середовища вул. Андріївський Узвіз, що породило протиріччя поміж інтер’єром і екстер’єром театру. Як в самому міському середовищі міста, так і в свідомості шанувальників.