Чи має майбуття філософія діалогу? (Рецензія на монографію Bartłomiej Sipiński. Dialog. Poznań: Pracownia Humanistycznych Studiów Interdyscyplinarnych UAM, 2015. 259 s.)

https://doi.org/10.23939/shv2018.02.056
Надіслано: Жовтень 08, 2018
Прийнято: Листопад 08, 2018
Автори:
1
Lviv National Polytechnic University

Розглянуто  феномен  діалогу  в  контексті  філософії  діалогу  та  персоналізму.  Відтак,  його  позиція,  яка 
представлена  в  монографії,  визначається  як «діалогічний  персоналізм».  Це  означає,  що  учасники  діалогу 
сприймають  себе та  інших як  особистостей. Метод  дослідження  діалогічного  персоналізму  –  це феноменологічна дескрипція. Центральним поняттям, яке розглядається в монографії, є поняття інтенціональності. Автор розглядає різні рівні інтенціонального зв’язку між Я і Ти, Я та Іншим. Інтенціональний зв’язок між Я і Ти є амбівалентним і непостійним, симетричним і несиметричним та залежить від особистостей Я і Ти. В цій монографії доводиться, що поняття інтенціональності потребує нового визначення. 
Без сумніву, що філософія діалогу має майбутнє, бо в Європі тривають дві великі кризи: криза мігрантів та 
українсько-російська  війна.  Європейці  не  можуть  розв’язати  ці  кризи  негайно.  Діалог  як  фундаментальний 
екзистенціал людського буття здається дещо утопічним у контексті воєн у Сирії та Україні. Проте людина завжди 
має вибір і волю до прийняття рішення. Автор намагається розглядати Діалог як певний вид консенсуальної угоди 
між  усіма  сторонами  за  межами  мови  ненависті,  ксенофобії,  фашизму  та  расизму.  Тому  Діалог  потребує  нової  мови – метамови Діалогу. Цей новий вид мови може виникнути лише разом із Діалогом у просторі Діалогу. Людина не можемо створити цю мову штучно. Це означає, що філософія діалогу, як це показав автор, перебуває у пошуках «сітки понять», нової мови – мови Діалогу. 

Sipiński,  B.  (2015).  Dialog.  Poznań:  Pracownia Humanistycznych Studiów Interdyscyplinarnych UAM.