фортифікації

ГРАФІЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБОРОННОГО ВАЛУ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ГОРОДИЩА ІІІ У МІСТІ КОРОСТЕНЬ (ЗА АРХЕОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ)

Розглянуто історію дослідження фортифікацій, проаналізовано напрацювання
археологів другої половини ХХ – ХХІ ст., котрі вивчали конструкції оборонних ліній городищ
ІХ–ХІІІ ст. на теренах Київської Русі: П. Раппопорта, М. Кучери, Ю. Моргунова та
архітекторів В. Шперка (друга половина ХІХ ст.) та В. Лук’яненка (ХХІ ст.).
Проаналізовано матеріали про городище ІІІ на території сучасного м. Коростень
на Житомирщині, які опублікували І. Самойловський та Б. Звіздецький. На основі цих даних,

БЕЗУСПІШНІ МІСТА БАРСЬКОЇ ОКОЛИЦІ: ЯЛТУШКІВ, МЕЖИРІВ, ПОРОСЯТКІВ, МАР’ЯНІВКА, БАРОК ТА БЕРЛИНЦІ

Розглянуто властивості містотворчих чинників у колишніх містах Ялтушків,
Межирів, Поросятків, Мар’янівка, Барок та Берлинці. З’ясовано, що від початку
заснування і впродовж двох століть поступу вони мали спадкові, еволюційні та змінно-
пульсуючі аномалії в розвитку.

ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ФОРТИФІКАЦІЙ ТА ЦІННОЇ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНОЇ СТРУКТУРИ ЛЬВОВА (НОТАТКИ ДО НАУКОВО-ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ – ІСТОРИКО- АРХІТЕКТУРНИЙ ОПОРНИЙ ПЛАН М.ЛЬВОВА)

У статті виконано аналіз науково-проектної документації «Історико-
архітектурний опорний план міста Львова» (2020 р.) в аспекті ідентифікації та охорони
пам’яток фортифікаційного будівництва. Аналіз документації виявив малу увагу авторів до
вивчення та висвітлення етапів розвитку фортифікаційних ліній Львова від ХІІІ до ХІХ ст.
Такий підхід привів до дискусійної ідентифікації багатьох об’єктів за їх історико-
містобудівною та архітектурною цінністю, неточного їх датування, відсутності

ФОРТИФІКАЦІЙНІ ОБ’ЄКТИ ТА РОЗВИТОК ВУЛИЧНОЇ МЕРЕЖІ ІСТОРИЧНОЇ ЧАСТИНИ МІСТА ЧЕРНІВЦІВ У XVIII –XX СТ

Формування та розвиток центральної частини Чернівців - тривалий
особливий історичний процес. Поселення, що виникло в XIV столітті, зазнало
серйозних перетворень міської струткури, що відбувалися протягом XVIII-XX
століть. Ці перетворення слугували важливим чинником постійного творення
оновленого плану міста, зміни його структурного районування і ця тенденція діє
досі. Історичний центр міста протягом тривалого часу змінював свою
структуру, розміри, функціональну організацію. Метою дослідження є вивчення

СПОНТАННІ ТА РЕГУЛЯРНІ МОДЕЛІ УФОРТИФІКОВАНИХ МІСТ УКРАЇНИ У XVI-XVII СТ.

На українських прикордонних землях були запроваджені принципи ранньомодерного європейського урбанізму, який, насамперед, включав оборонний компонент у XVI–XVII століттях. Інвентарні документи та дослідження того часу свідчать про те, що наявність оборонних споруд навколо населених пунктів визначалася статусом міста, що дало привілеї та обов’язки захищати та зберігати укріплення міста та замку.