простір.

Життєвий та творчий шлях Фрідріха Кізлера є прикладом постійного дослідження світових здобутків у різних галузях науки і культури. Ці пошуки знайшли відображення у його власному творчому методі "гнучкої" архітектури, що базувався на ідеї безмежності простору, який згодом утвердився в напрямі "кореалізм", основою якого була постійна взаємодія між людьми та природним і технологічним середовищем їхнього існування. 

Kiesler’s art was not based on the theory of form, color, and means; his art was not a political instrument to comment on the state of society, and he did not consider his art to be the product of a scientific process, a result that contained a truth that was absolute. He believed that his art revealed a truth that science could not see, and that truth was the key to a “core” existence. He believed that his process and his ritual were attacked by the deceptive beliefs of others.

In the article the tendencies of use of natural light in modern buildings of culture and churches are considered. Buildings of culture have always been special objects of experimentation with light. In the historical monumental and chamber sacral buildings, the way of using light almost did not change for centuries.