Дериваційні особливості термінолексики української фольклористики

2012;
: сс. 205 - 207

М’ягкота І. Дериваційні особливості термінолексики української фольклористики / Ірина М’ягкота // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 205–207.

Authors:
1
Lviv State University of Physical Culture

У статті розглядається термінолексика української фольклористики, описуються її дериваційні особливості, досліджуються загальні проблеми термінотворення, способи словотворення термінологічних одиниць фольклористики як науки.

Ключові слова: українська мова, фольклористична термінологія, деривація, словотворення, афіксація, композиція, юкстапозиція.

The article deals with Ukrainian folklore terms, namely with the description of its derivative peculiarities. The general aspects of term formation, the word-formative methods of tems have been researched.

Keywords: Ukrainian language, foklore terminology, derivation, word formation, affixation, composition, word and stem formation.

Актуальність теми роботи зумовлена лінгвістичною необхідністю дослідження дериваційних аспектів слів і словосполучень для означення назв і понять у сфері фольклористики, тобто її поняттєвого апарату.

Мета роботи – дослідити та описати дериваційні особливості термінологічних одиниць української фольклористики. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: 1) дослідити словотворчі процеси терміносистеми української фольклористики; 2) охарактеризувати особливості термінотворення в досліджуваній терміносистемі.

Об’єкт дослідження – термінолексика української фольклористики, предмет – процеси творення термінів цієї наукової галузі. Наукова новизна полягає в дослідженні назв і понять фольклористики, які ще не були об’єктом спеціального наукового аналізу з позицій їхньої структури та способів творення.

Термінологічна лексика, як невід’ємна частина словникового складу будь-якої мови, є результатом складного історичного процесу, котрий визначається законами розвитку мови й техніки, наукової теорії та культури кожної країни.

Фольклористична термінологія складається й формується в процесі становлення й розвитку фольклористики як науки. На початковому етапі більшість термінів в українській фольклористиці почерпнуто з усної народної традиції. Зокрема, закріпилися народні назви обрядового фольклору: колядки, щедрівки, віншівки, веснянки, гаївки, русальні, купальські, обжинкові, весільні, хрестинні та інші пісні; видові й жанрові номінації: казка, байка, переказ, загадка. З багатьох народних назв і їх місцевих варіантів фольклористика проводила відбір і вводила в науковий ужиток найбільш територіально поширені й найвідповідніші зі семантично-значеннєвого погляду. Поповнення фольклористичної термінології відбувається із загальнофілологічного термінологічного фонду, особливо стосовно аналітичного осмислення морфологічних компонентів фольклористичної традиції (сюжет, мотив, образ, структурні типи, поетична мова тощо). На ґрунті осмислення специфіки усної народної творчості виникли такі поняття, як «усність», «колективність», «анонімність», «варіативність» та й сам термін «фольклор».

Класифікація фольклористичної термінолексики значною мірою залежить від процесу термінологічного словотворення.

У своїх працях багато вчених-лінгвістів розглядали способи та засоби творення термінів, проте, єдиної думки про словотвір термінів немає. Так Б. М. Головін уважає, що вони утворюються лише двома шляхами – на основі «своїх» слів та запозичених з інших мов [1].

Варто зауважити, що словотвірно досконалий термін повинен бути пластичним – мати здатність до творення похідних термінів.

На сьогодні, існує багато різних класифікацій способів термінотворення: семантичний, морфологічний, морфолого-синтаксичний, синтаксичний. У цьому дослідженні зосередимо увагу на морфо-логічному способі термінотворення. На продуктивності цього способу наголошує й ряд мовознавців Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк [ 2, с. 167].

Структурне моделювання терміносистеми української фольклористики показало, що семантичне ядро досліджуваної лексики становлять терміни-словосполуки, які утворюються на базі однослівних термінів. Найуживанішими серед них є іменники.

У термінології фольклористики як науки суфіксальний, префіксальний та префіксально-суфіксальний способи творення спеціальних термінів набули різного поширення. Перший спосіб виявився найпродуктивнішим, відповідно другий і третій – представлені поодинокими прикладами. Справедливо саме афіксам або дериватам учені відводять основне місце в становленні терміносистеми, наголошуючи, що «в морфологічній структурі слова-терміна, утвореного шляхом афіксації, органічно закладені основи структурної систематизації, які мають першочергове значення для термінології» [3, с. 42].

Аналіз термінів фольклористики та суміжних із нею наук показав, що чимало з них має у своїй структурі суфікс -істьанонімність, колективність, народність, імпровізованість, варіантність, традиційність, творчість, словесність, фольклорність. Для багатох таких термінів він є словотворчим і додається до прикметникових основ: анонімн-(-ий) + -ість → анонімність, колективн-(‑ий) + -ість → колективність, народн-(-ий) + -ість → народність, імпровізован-(-ий) + -ість → імпровізованість, варіантн-(-ий) + -ість → варіантність, традиційн-(-ий) + -ість → традиційність, творч-(-ий) + -ість → творчість, словесн-(-ий) + -ість → словесність, фольклорн-(-ий) +-ість → фольклорність. Наведені терміни утворено за моделлю «основа прикметника + ість»  + ість).

Терміни, що у своєму складі мають словотворчий суфікс –ння, мають дієслівне походження: величати → величання, вірувати → вірування, голосити (тужити) → голосіння (тужіння), заклинати → заклинання, замовляти → замовляння, збирати → збирання, величати → величання, ладкати → ладкання, виникати → виникнення, побутувати → побутування, функціонувати → функціонування. Вони творяться за моделлю «основа дієслова + ння» (V + ння).

Модель «основа дієслова + ач» (V + ач) лежить в основі творення термінів на позначення осіб за виконуваною роботою: збирач, оповідач.

Із суфіксом -ик (а) фіксуємо такі терміни як: фольклористика, тематика, поетика, жертовник, лірник, а також у назвах демонологічних персонажів: кудесник, чарівник, водяник, болотяник, домовик.

Із суфіксом -к(а) утворено такі лексеми, як: загадка, забавлянка, заплачка. Усі вони є похідними від дієслів: загадати, забавляти, заплакати. Модель (V + ка).

Спостерігаємо й нульову афіксацію в словах: заговір, заспів, поколядь. Особливість термінів з нульовим суфіксом полягає в тому, що вони можуть позначати: процес дії, предмет як результат дії: заговір – «дія за значенням заговорювати»; заспів – «дія за значенням заспівувати»; поколядь – «приспів у колядці на честь господаря». Ці терміни створено за моделлю – «основа дієслова + ø» (V + ø).

За допомогою суфікса -ств (о) та його алофона –цтв (о) творяться терміни, що позначають релігію давніх племен, – язичництво чи поганство, а також такі терміни, як: багатожонство, відьмарство, знахарство, рільництво, хліборобство, землеробство, кумівство, лідерство, божество, верства. Модель «основа іменника + ств (о)» (N + ств (о)).

Звертаємо увагу також на структуру термінів. У багатьох випадках елементи такої структури вносять певні смислові відтінки в значення термінів. Так, іншомовний суфікс -аці(я) з варіантами ‑изаці(я) має значення 1) процесу дії; 2) абстрактної назви: фольклоризація, періодизація, ампліфікація, доместикація, організація, евфемізація, кремація, матріфіліація, імпровізація. Фіксуємо також лексеми з іншомовним суфіксом: -изм / ізмгетеризм, синкретизм, фольклоризм, фетишизм, аніматизм, траверсцизм, анімізм, анімалізм, тотемізм, нагуалізм, хоч деякі слова із цим суфіксом не утворені в українській мові, а здебільшого запозичені готовими.

Словотвірна префіксація в аналізованій термінології представлена дуже обмеженою кількістю іншомовних морфем, зокрема: а-, апо-, де-, ре-.

Грецький префікс а-, зі значенням вказівки на протилежність, фіксуємо в терміні аморальний, алогізм.

Префікс апо-, що означає відокремлення, заперечення, припинення, представлений тільки в лексемі апотропеї – предмети, вияви або діяння, яким приписували магічну здатність застерігати від нещасть, хвороб, злих духів [4, с. 19].

Не більш продуктивною для термінології української фольклористики є і морфема де‑, яка позначає усунення, ліквідацію чого-небудь: десакралізація – утрата ореолу святості [5, с. 391].

Префікс ре-, зі значенням вказівки на повторення, фіксуємо в терміні: реінкарнація.

Грецький префікс полі- надає утвореним термінам відтінку значення «багато»: політеїзм, поліандрія, полігамія, полігінія.

За загальномовними словотвірними моделями творяться й терміни – складні слова. Складання слів – прийом побудови формальних конструкцій унаслідок поєднання слів (або основ) чи їх скорочень (усічень), чим він відрізняється від інших різновидів морфологічного словотвору, орієнтованих на творення простих слів.

Частина складних термінів (композитів) галузі фольклористики утворена на основі інтерфіксного об’єднання в одній лексичній одиниці двох і більше основ повнозначних слів. Такі сполучні голосні (інтерфікси) о, е (є) дослідники вважають однією з основних релевантних ознак цих лексичних одиниць [6, с. 115], напр.: народнопісенний, народнопоетичний, багатоголосся, звуконаслідувальні, трупоспалення, культурогенез, жертвоприношення та ін.

Поширеними в термінології фольклористики є терміни-композити, першою частиною яких є компонент етно-. Нараховуємо їх близько 17. Серед них: етногенез, етнографізм, етнодидактика, етноорганологія, етнопедагогіка, етномузикознавство, етнолінгвістика та ін.

Окрему групу становлять терміни-композити другою частиною яких є компонент -літпротонеоліт, палеоліт, мезоліт та ін.

З компонентом полі нараховуємо 6 термінів: поліандрія, поліваріантність, полігамія, політеїзм, поліхромний.

Серед складних термінів виділяються слова з такими міжнародними компонентами – блоками: авто, моно, графія, лог, логія, що вживаються чи в препозиції, чи в постпозиції: автохтони, монотеїзм, етнографія, етномузиколог, міфологія.

Ще однією групою в аналізованій термінології виступають терміни-іменники, утворені словоскладанням. У термінології фольклористики терміни-юкстапозити (утворені способом складання слів) досить поширені, їх близько 23. Н. Ф. Клименко визначає юкстапозицію як «складання кількох оформлених слів або форм слів в одну лексичну одиницю, для якої характерне поєднання двох чи більше компонентів без сполучних голосних» [7, с. 3]. Такі терміни – цілі слова, що поєднуються безпосередньо, без з’єднувальних голосних за допомогою дефіса й виражають одне поняття: ліро-епос, пісні-хроніки, романс-баркарола, дівич-вечір, виконавець-інформатор та ін.

Зауважимо, що з юкстапозитів легко виокремити самостійні терміни, які зберігають своє формально-граматичне оформлення, пор.: збирач-аматор та збирач і аматор.

Отже, як засвідчує зібраний матеріал, система фольклористичних термінів має різноманітні словесні конструкції, як простих так і складних і складених фахових назв. Найбільшу кількість лексем у фольклористиці становлять терміни, утворені суфіксальним способом та способом осново-(слово)складання. Їх дослідження допоможе виявити специфіку української фольклористики.

1. Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах / Б. Н. Головин, Р. Ю. Кобрин. – М. : Высшая шк., 1987. – 104 с. 2. Панько Т. І. Українське термінознавство : Підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк. – Л. : Світ, 1994. – 216 с. 3. Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / В. В. Акуленко. – Х. : Изд-во Харьк. ун-та, 1972. – 216 с. 4. Українська фольклористика : словник-довідник / [уклад.-ред. М. Чорнопиский]. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 448 с. 5. Давидюк В. Ф. Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі). Вид. друге, виправл. й переробл. / В. Ф. Давидюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2010. – 448 с. 6. Словотвір сучасної української літературної мови / [відп. ред. М. А. Жовтобрюх]. – К. : Наук. думка, 1979. – 406 с. 7. Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові / Н. Ф. Клименко. – К. : Наук. думка, 1984. – 251 с.