Розглядаються методи непрямої передачі координат пунктів внутрішніх геодезичних мереж (ВГМ) будинків на монтажний горизонт (МГ), зокрема вертикального оптичного або лазерного проеціювання, механічної (струнної) вертикалі та створно-обернених лінійно-кутових засічок, які не потребують влаштування зенітних отворів у плитах перекриття будинків та споруд. У методах вертикального проеціювання використовуються стаціонарні і переносні навісні металеві консолі або столики, які закріплюють на зовнішніх стінах та плитах перекриття будівлі. Переважно здійснюють передачу координат двох-трьох вихідних пунктів, розташованих на продовженні головних або основних осей споруди. Для побудови розмічувальної геодезичної мережі на монтажному горизонті на переданих наверх пунктах встановлюють трипельпризми або візирні марки та прокладають між ними ходи осьової полігонометрії з координатною або азимутальною прив’язками до напрямів на віддалені орієнтирні місцеві об’єкти. При відсутності умов для побудови позабудинкових вертикалей застосовуються методи обернених створно-орієнтованих лінійно-кутових засічок (СОЛКЗ) з електронними тахеометрами для визначення планового (або просторового) положення пунктів ВГМ на МГ на основі наземних (трансляційних) пунктів зовнішньої геодезичної мережі (ЗГМ) будівельного майданчика або прилеглої до нього території. Аналізуються різні моделі побудови СОЛКЗ залежно від умов забезпечення спостережень наземних пунктів, розташованих в зоні розміщення об’єкта будівництва. З метою спрощення технології інженерно-геодезичних робіт з передачі координат пунктів ВГМ з вихідного на МГ та опрацювання результатів виконавчого знімання несних конструкцій на кожному поверсі координати трансляційних пунктів доцільно визначати в осевій системі координат ВГМ, побудованій на вихідному ярусі. Розрахунки точності вказаних методів свідчать, що середні квадратичні похибки передачі координат пунктів та побудови внутрішньої геодезичної мережі на МГ не перевищать 5-9 мм, встановлених ДБН В.1.3.2:2010 для чотирьох категорій споруд.
- Баран П. И., Мицкевич В. И., Полищук Ю. В. Применение геодезических засечек, их обобщенные схемы и способы машинного решения. Москва: Недра, 1986. 166 с.
- Баран П. І., Соловйов Ф. Ф., Чорнокінь В. Я. Тригонометричне нівелювання в інженерно-геодезичних роботах, за ред. проф. П. І. Барана. Київ: Укргеодезкартографія, 1997. 130 с.
- Баран П. І., Борисюк Л. В. Модернізація приладів та обладнання для виконання інженерно-геодезичних робіт у висотному будівництві. Вісник геодезії та картографії. 2006. № 1. С. 13–16.
- Баран П. І. Врахування температурної деформації при вимірюванні горизонтальних і вертикальних зміщень інженерних споруд. Вісник геодезії та картографії. 2007. №4. С. 14–20.
- Баран П. І. Інженерна геодезія: Монографія/ П.І. Баран. Київ: ПАТ “ВІПОЛ”, 2012. 618 с.
- Видуев Н. Г. Справочник по инженерной геодезии. Київ: “Вища школа”, 1978. 376 с.
- ДБН В.1.3.2:2010. Система забезпечення точності геометричних параметрів у будівництві. Геодезичні роботи у будівництві. Київ: Мінрегіонбуд України. 2009. 69 с.
- Левчук, Г. П., Новак В. Е., Конусов В. Г. Прикладная геодезия. Основные методы и принципы инженерно-геодезических работ. Москва: Недра, 1981. 438 с.
- Geodezja inżynieryjna. Tom 1, 2. Warszawa: PPWK. Т. 1, 1979, 638 с.; T. 2, 1980, 602 с.
- Hennecke F., Werner H. Ingenieurgeodäsie. Anwendungen im Bauwesen und Anlagenbau Verlag fur Bauwesen. 1980. 534 s.
- Schofield, W. (2001). Engineering surveying: theory and examination problems for students. Elsevier.