Наведено методику знаходження рівняння еквіпотенційної поверхні планети за параметрами її зовнішнього гравітаційного поля. Отримано формули для обчислення параметрів трьохвісьового еліпсоїда, аппроксимуючи її фігуру першим наближенням, і, зокрема, знайдені їх числові значення для місячного еліпсоїда. За стоксово постійним Місяцем до 13-го порядку включно побудовані і обговорені два варіанти карт селеноіда.
1. Аким Э. Л. Определение поля ™готення Луш,1 по движению искусственного спутника Луны «Луна-10». — «ДАН СССР», 19bb, т 170 № 4, с. 799—802.
2. Бузук В. В. Гравитационное поле и фигура Луны по данным’ИСЛ с учетом гармонических коэффициентов до 7-го порядка,— В сб • Современные проблемы позиционной астрометрии, М., Изд-во Ml У, 1975 с. 295—300.
3. Зазуляк П. М. О влиянии притяжения Земли на фигуру Луны. — В данном сборнике.
4. Исавнина И. В. Фигура и гравитациопнос поле Луны — В сб.: Луна-1. Итоги науки и техники, М., ВИНИТИ, 1973, с 86—135
5. Мартин К. Ф-, Рой Н. А. Модель ошибок для Стандартной Земли 1969 (САО). — В сб.: Использование искусственных спутников для геодезии, М„ «Мир», 1975, с. 231-243. 6. Мещеряков Г. А О фигуре Марса — «Астрономический журнал», 1975, т. 52, вып. 2, с. 374 379.
7. Мещеряков Г. А., Зазуляк П. М., Киричук В. В. О вычислении моментов инерции Луны — «Астрономический журнал», 1976, т. 53, вып. 3, с. 620—Ь2о.
8. Аабибиллин Ш. Т., Чиканов Ю. -А. Определение фигуры и аномалии силы тяжести Луны по данным наблюдений ИСЛ. — «Изв. Астрон. обсерв. им. В. П. Энгельгардта», 1969, № 37, с. 158-170.
9. Чуйкова Я А Гравитационное поле и фигура Луны. — «Астрономический журнал», 1968, т 40, вып. 6 с. 1293—1302.
10. Bursa М. Determination of parameters of a seleno- centric reference system and deflections of the vertical at the lunar surface. (Presented at the XV IUGG General Assembly, Moscow, 1971). Prague, 1971, 19 p
11. Bursa M. Parameters of the selenopotential .model and the lunar deflections of the vertical. — «Bull. Astron. Inst. Czechosl.», 1975 T. 26, № 3, n 140—148
12. Ferrari A. J. An empirically derived lunar gravity Held — «Moon», 1972, v. 5, № 3-4, p. 390-410.
13. Ferrari A. I Lunar gravity: The first farside map. — «Science», 1975, v. 188, № 419o, p. 1297 1300.
14. Kaiir la W M., Schubert G., Lingenfelter R. E., Sjogren IV. L„ Wollenhaupt W. II Lunar topography from Apollo 15 and 16 laser altimetry. — «Geochiin. Cosmo- chim. Acta» 1974, 3, Suppl. 4, p. 2811-2819.
15. Kohnlein W. On the accuracy of the Moon’s gravity field as derived from Lunar Orbiters. — Space Res.XIV, Proc.
16. tli Plenary Meet. COSPAR, Constance, 1973, p. 647—652. 16. Ker- mani M. B„ Arkani—Harried J. Revision of density and stress differences in the Moon. — «Moon», 1974, v. 11, № 3—4, p. 317—322.
17. Liu A. S., Laing p. A. Lunar gravity analysis from long term effects. — «Science», 1971 v. 173, № 4001, p. 1017—1020.
18. Lorell J., Sjogren W. L. Lunar gravity: preliminary estimates from Lunar Orbiters. — «Science», 1968, v. 159, № 3815, p. 625—627.
19. Lorell J. Lunar Orbiter gravity analysis. — «Moon», 1970, v. 1, N° 2, p. 190—231.
20. Michael W. HBlackshear W. T., Gapcynski J. P. Results on the mass and gravitational field on the Moon as determined from dynamics of lunar satellites. 12 th Plenary Meet. COSPAR, Prague 1969 — «Dynamics of Satellites». Berlin, 1970, p. 42—56.
21. Michael W. H., Blacks-hear W. T. Recent results on the mass, gravitational field and moments of inertia of the Moon. — «Moon», 1972, v. 3, № 4, p. 388—402.
22. Muller P. M.. Sjogren W. L. Mascons: lunar mass concentrations.— «Science», 1968, v. 161, № 3842, p. 680—684 .
23. Reasenberg R. D., Shapiro I. I., White R. D. The gravity field of Mars. — «Geophys. Res. Lett.», 1975, v 2, № 3, p. 89—92.
24. Report of the eighth Geop. Research Conference. — «Trans. Amer. Geophys. Union», 1975, v. 56, № 6, p. 318—326.
25. Sjogren IV. L. Lunar gravity esti¬mate: Independent confirmation. — «J. Geophys. Res», 1971, v 76 N° 23 P 7021—7026.