Літологія, фації та динаміка формування альб-сеноманських порід-колекторів Покутсько-Буковинської частини автохтону Карпат

Метою цього дослідження є вивчення псамітового комплексу верхнього альбу-нижнього сеноману платформового фундаменту Покутсько-Буковинської частини Передкарпатського прогину, який є одною із основних колекторських товщ Лопушнянського нафтового родовища. Методологія. Комплекс досліджень включає в себе кореляцію геофізичних досліджень свердловин, літологічні дослідження кернового матеріалу та мінералого-петрографічний аналіз порід та палеогеографічне вивчення седиментаційного басейну. Результати. На основі аналізу всіх наявних свердловин встановлено, що відклади пізньоальбського-ранньосеноманського віку у межах всієї території автохтона Покутсько-Буковинських Карпат представлені здебільшого пісковиками, які складені кварцом (50–80 %), польовим шпатом (1–5 %), мусковітом (0,1–3 %), піритом (0,1–3 %), акцесорними мінералами – цирконом й епідотом. Значна частка у складі пісковиків належить аутигенним мінералам і мінеральним утворенням – глауконіту (10–15, іноді до 45 %) та фосфатній речовині (1–3, до 10 %). Цемент у породах переважно поровий і контактово-поровий (10–15 % від об’єму породи), що забезпечує цим псамітам хороші колекторські властивості. На основі палеогеографічних реконструкцій встановлено, що у пізньоальбському-ранньосеноманському віці на теренах всього шельфового басейну Карпатської гілки Мезо-Тетису  переважала теригенна седиментація, що спричинило нагромадження потужної товщі пісковиків. Історія занурення і постседиментаційної еволюції відкладів відбувалась під впливом насування Карпатського складчастого поясу, результатом якого стало формування порід-колекторів і пасток у нашаруваннях верхнього альбу-нижнього сеноману. Особливості міграції вуглеводнів у дослідженому регіоні вказують на високу ймовірність відкриття нових родовищ в автохтоні Покутсько-Буковинських Карпат. Наукова новизна. Застосований комплекс літологічних, геолого-геофізичних та палеогеографічних досліджень дозволив дослідити особливості поширення альб-сеноманського псамітового комплексу порід, як по площі, так і у розрізі, їх мінералого-петрографічних характеристик, умов седиментації. Постседиментаційна еволюція досліджених відкладів та особливості міграції вуглеводнів були обумовлені динамікою насування Карпатського флішового поясу на край Східноєвропейської платформи. Практична значущість. Одержані результати показують, що верхньоальбські-нижньосеноманські пісковики, які є нафтогазоносними на Лопушнянському родовищі, з огляду, як на товщини, так і на речовинний склад, є потенційними колекторами у межах всього автохтону Покутсько-Буковинських Карпат. Оскільки Покутський розлом міг служити шляхом міграції вуглеводнів із флішової товщі Карпат у відклади платформового фундаменту, існує висока ймовірність відкриття нових родовищ в аналогічних до Лопушнянської структурах, виявлених сейсмічними дослідженнями в автохтоні Покутсько-Буковинських Карпат.