1. 2(23) 2017
  2. Земля: віртуальність тектоніки плит, конформність фіксизму та мобілізму

Земля: віртуальність тектоніки плит, конформність фіксизму та мобілізму

JGD.
2017;
Випуск 2(23) 2017, Номер 2(23) 2017
: 119-140
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.119
Надіслано: Серпень 26, 2017
Автори:
  1. В. П. Коболев
1
Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України

Мета. Необхідність перегляду поглядів на тектонічну еволюцію Землі викликана незадоволеністю сучасною її парадигмою - тектонікою літосферних плит. Метою цієї статті є здоровий критичний аналіз фундаментальних принципових дискусійних положень концепції тектоніки плит і гіпотези гарячих поясів Землі. Методика. Аналіз сутності гіпотези гарячих поясів Землі і концепції тектоніки плит, основних достоїнств і недоліків, що визначають їх можливості. Хронологічний аналіз і кореляція геологічних структур Землі в зв'язку з просторовим розташуванням їх перетинань палеомагнітними екваторами, що відображають відповідні геотектонічні епізоди і катастрофічні події в еволюції Землі. Результати. Показана неспроможність базисної динамічної передумови тектоніки літосферних плит - мантійної конвекції - через множинність (нестійкість) результатів її рішення. В якості альтернативи розглядається міграція твердої оболонки планети по рідкофазній покрівлі зовнішнього ядра - нижня астеносфера - під впливом ротаційно-гравітаційного механізму. При цьому залишаються поза увагою конвекційне перемішування мантійної речовини і похідні від нього – субдукційне-обдукційне переміщення літосфери. Ротаційно-гравітаційний режим Землі, представляється основним механізмом структурної перебудови тектоносфери, який привів до формування на максимумах різновікових і різноспрямованих антіформ екваторіальних ротаційних рифтогенных здуттів планети. Наукова новизна. За ступенем самодостатності запропонована система поглядів на структурну еволюцію Землі представляється у якості відсутньої ланки між антіподальними геологічними світоглядами: фиксизму, сформовані наукові канони якого залишилися недоторканними, і мобілізму, в новій його транскрипції на основі динамічного ротаційно-гравітаційного механізму і супроводжуючого глибинного суб'ядерного магматизму. Практична значимість. Перетин різновікових структур палеоекваторами призвело до формування в різних регіонах світу рифтогенних вузлів і їх аномальних об'єднань, в межах яких відомі найбільші промислові скупчення вуглеводнів. Аналіз рифтогенних вузлів, як шляхів міграції глибинних флюїдів і зон розвантаження глибинної енергії, дозволить нестандартно підійти до розробки нової стратегії пошуку вуглеводневої сировини.

тектоніка плит
гарячі пояси Землі
ротаційно-гравітаційний механізм
глибинний суб'ядерний магматизм
  1. Авсюк Ю. Н., Суворова И. И. Фактическое обо­снование цикличности хода приливной эво­люции системы Земля – Луна – Солнце // Материалы совещания “Фундаментальные проблемы геотектоники”, М.: ГЕОС, 2007. – С. 3-6.
  2. Анфилогов В. Н., Хачай Ю. В. Мантийные плюмы: уровень генерации и механизм передачи энергии к поверхности Земли // “Фундамен­тальные проблемы геотектоники”. Материалы XL тектонического совещания, Том I. – М.: ГЕОС, 2007. С. 18-21.
  3. Белевцев Р. Я., Блажко В. И., Терещенко С. И. О термодинамической эволюции земной коры и тектонике плит // Геофиз. журн. – 2016. – 38, № 6. – С. 118-136.
  4. Белоусов В. В. Основы геотектоники. – М.: Недра, 1989. – 382с.
  5. Бугаевский, Г. Н. Сейсмические исследования неоднородности мантии Земли. – Киев: Наук. думка, 1978. – 184с.
  6. Виноградов Л. А., Кудрявцев В. Н. Ротационная горизонтальная составляющая изостазии. – Апатиты: Препринт Геологического ин-та Кольского филиала АН СССР, 1987. – 48 с.
  7. Гордиенко В.  В. Процессы в тектоносфере Земли (адвекционно-полиморфная гипотеза). – Saarbrücken: LAP, 2012. – 256 c.
  8. Гордиенко В.В. О гипотезе тектоники плит // Геофиз. журн. – 2013. – 35, № 6. – С. 72-101.
  9. Грачев А. Ф. Мантийные плюмы и проблемы геодинамики // Физика Земли. 2000. №4. С. 3-37.
  10. Грикуров Г. Э. Континентальный рифтогенез в домезозойской эволюции земной коры Ан­тарктиды // Тектонические процессы. – М.: Наука, 1989. – С. 172-183.
  11. Добрецов Н. Л., Кирдяшкин А. Г., Кирдяшкин А. А. Глубинная геодинамика. – Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2001. – 409 с.
  12. Добрецов Н. Л. Глобальная геодинамическая эво­люция Земли и глобальные геодинамические модели // Геология и геофизика. 2010. Т. 51, № 6. С. 761-784.
  13. Коболев В. П. Оровецкий Ю. П., Савенко Б. Я., Чулков С. С., Буртный П. А., Карнаухова Е. Е. Горячие пояса Земли и Антарктанды (к про­блеме происхождения) // Доп. НАН України. – 2010. – № 5. – С. 116-119.
  14. Литасов К. Д., Шацкий А. Ф. Состав и строение ядра Земли. – Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2016. – 304 с.
  15. Магницкий В. А. Внутреннее строение и физика Земли. – М.: Наука, 2006. – 390 с.
  16. Милановский, Е. Е. Рифтовые зоны континентов. – М.: Наука, 1976. – 279 с.
  17. Михайлова Н. П., Кравченко С. Н., Глевасская А.М. Палеомагнетизм анортозитов. – Киев: Наук. думка, 1994. – 212с.
  18. Оровецкий Ю. П. Мантийный диапиризм. – Киев: Наук. думка, 1990. – 172 с.
  19. Оровецкий, Ю. П., Коболев В. П. Горячие пояса Земли. – Киев: Наук. думка, 2006. – 312 с.
  20. Оровецкий Ю. П., Коболев В. П. О рецензии Д.М. Печерского на книгу Ю. П. Оровецкого и В.П. Коболева “Горячие пояса Земли” // Геофиз. журн. – 2008. – 30, № 4. – С. 163-166.
  21. Павленкова Н. И. Эмпирические основы ротаци­онно-флюидной гипотезы глобального текто­генеза // Геофиз. журн., 2004. – 26, № 6. – С. 41-60.
  22. Печерский, Д. М. Рецензия на книгу Ю.П. Оровецкого и В.П. Коболева “Горячие пояса Земли” // Геофиз. журн. – 2008. – 30, № 4. – С. 160-162.
  23. Романовский, Н. П. Тихоокеанский сегмент Земли: глубинное строение, гранитоидные рудные си­стемы. – Хабаровск: ДВО РАН, 1999. – 166 с.
  24. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – 1632 с.
  25. Старостенко В.И., Гейко В.С., Кендзера А.В., Цветкова Т. А., Бугаенко И. В., Вербицкий С. Т. Катастрофическое землетрясение 26 декабря 2004 г. у берегов Суматры: причины, послед­ствия и уроки // Геофиз. журн. – 2005. – 27, № 6. – С. 949-961.
  26. Трубицын В. П. Тектоника плавающих континен­тов // Вест. РАН. – 2005. – №1. – С. 10-21.
  27. Трубицын В. П. Реология мантии и тектоника океанических литосферных плит // Физика Земли. – 2012. – № 6. – С. 3-22.
  28. Трухалев А. И., Погребицкий Ю. Е., Беляцкий Б. В. Древние породы со Срединно-Атлантического хребта // Отечественная геология. – 1993. – № 11. – С. 81-89.
  29. Туезов И. К. Карта теплового потока Тихого океа­на и прилегающих континентов: (пояснитель­ная записка). – Хабаровск: ДВО РАН, 1988. – 33 с.
  30. Тяпкин К. Ф. Общность и отличие геологических разрезов тектоносферы Земли в пределах кон­тинентов и океанов // Геология и полезные ископаемые мирового океана. – 2012. – 1(27). – С. 22–33.
  31. Тяпкин К. Ф. Оценка новой ротационной гипотезы структурообразования в тектоносфере Земли с позиций диалектического материализма // Нау­ковий вісник НГУ. – 2013. – № 1. – С. 11-24.
  32. Тяпкин К. Ф., Довбнич М. М. Новая ротационная гипотеза структурообразования и ее геолого-математическое обоснование. – Донецк: Ноу­лидж, 2009. – 342 с.
  33. Филатьев В. П. Энергетика тектоники // Материа­лы совещания “Фундаментальные проблемы геотектоники”. – М.: ГЕОС, 2007. – С. 321-324.
  34. Хазан Я. М. Тектоника плит: “за” и “за” // Геофиз. журн. – 2014. – 36, №5. – С.170-173.
  35. Хаин В. Е., Божко Н. А. Историческая геотекто­ника. Докембрий. – М.: Недра, 1988. – 382 с.
  36. Dapeng Zhao Seismic structure and origin of hotspots and mantle plumes. Earth and Planetary Letters, 2001, v. 192, p. 251-265.
  37. Grasby S. E., Sanei H., Beauchamp B. Catastrophic dispersion of coal fly ash into oceans during the latest Permian extinction // Nature Geoscience, 4, 2011, р. 104-107.
  38. Hart S. A large scale isotope anomaly in the Southern Hemisphere mantle. Nature, 1984, v. 309, № 5971, p. 753-757.
  39. Inoue H., Fuako Y., Tanabe K. et al. Whole mantle P-wave travel time tomography. Phys. Earth and Planet Iner., 1990, v. 59, p. 294-328.
  40. Larson R. L., Olson P. Mantle plumes control magnetic reversal frequency. Earth and Plant. Sci. Lett., 1991, No, p. 437-447.
  41. Lay T. The deep mantle thermo-chemical boundary: the putative mantle plume source // Geol. Soc. Amer. Spec. Paper 388. 2005, р. 193-205
  42. Maryama S. Plum tectonic. J. Geol. Soc. Japan, 1994, v.100, № 1, p. 24-49.
  43. Orovetsky Yu.P. Mantle plumes. – Oxford & IBH Publishing CO. PVT. LTD, New Delhi-Calcutta, 1999. – 245 p.
  44. Pavlenkova N. I. The Earth’s degassing, rotation and expansion as sources of global tectonics. New Concepts in Global Tectonics Newsletter, 2012. no. 63, p. 31-53.
  45. Pavlenkova N. I., Pavlenkova G. A. The upper mantle structure of the Northern Eurasia from the seismic profiling with nuclear explosions // New Concepts in Global Tectonics Journal, 2017, V. 5, No. 1, р. 6-26.
  46. Puspito N. T., Yamanaka Y., Miyatake T. Three-dimensional P-wave velocity structure beneath the Indonesian region. Tectonophysics, 1993, v. 220, p. 175-192.
  47. Shen Shu-zhong, Crowley James L., Wang Yue, Bowring Samuel A., Erwin Douglas H., Sadler Peter M., Cao Chang-qun, Rothman Daniel H., Henderson Charles M., Ramezani Jahandar, Zhang Hua, Shen Yanan, Wang Xiang-dong, Wang Wei, Mu Lin, Li, Wen-zhong, Tang Yue-gang, Liu Xiao-lei, Liu Lu-jun, Zeng Yong, Jiang Yao-fa, Jin Yu-gan. Calibrating the End-Permian Mass Extinction // Science, 2011. Vol. 334, no. 6061, p. 1367-1372.
  48. Storetvedt K. M. When global tectonics became a ‘pathological science’. New Concepts in Global Tectonics Journal, 2014, v. 2, p. 106-121.
  49. Storetvedt, K. M. Geoscientific urban legends. New Concepts in Global Tectonics Journal, 2015. v. 3, no. 4, p. 516-528.