Серпентини як індикатори геодинамічних умов метаморфічних перетворень мезозойських перидотитів Мармароської зони скель (Внутрішні Українські Карпати)

Мета. Виконано дослідження вторинних серпентинів для реконструкції умов становлення й перетворення перидотитів угольського комплексу, які локалізовані в Мармароській зоні скель Внутрішніх Східних Українських Карпат і поширені в межиріччі Великої та Малої Угольок. Методи. Робота ґрунтується на результатах геологічних спостережень порід угольського комплексу в природних відслоненнях, а також петрографічних, мінералогічних (рентгеноструктурний, термоваговий і мікрозондовий аналізи) та геохімічних досліджень. Для порівняння використано літературні дані щодо перидотитів Українських Карпат і окремих детально вивчених перидотитових комплексів орогенів. Результати. Перидотити утворюють олістоліти в нижньокрейдовій соймульській олістостромово-конгломератовій товщі Мармароської зони скель (Вежанський покрив) Внутрішніх Українських Карпат. Вік олістолітів (соймульська світа) перидотитів угольського комплексу – Т2–К1 (?). Породи представлені серпентинізованими перидотитами й серпентинітами. Метаморфічні перетворення перидотитів олістолітів виявлені у значному поширенні a- і β-лізардиту й антигориту. Серед вивчених серпентинів виділено дві групи. Серпентин першої групи має лінзоподібно-петельчасту текстуру і представлений, головно, a-лізардитом і баститом; ці мінерали містять порівняно великі незмінені зерна хромшпінелідів і мають підвищену хромистість. Серпентин другої групи, представлений, зазвичай, β-лізардитом і антигоритом, смугасто-сланцюватої текстури, містить включення пилоподібного магнетиту й підвищену кількість заліза. Мінералам першої групи притаманні термодинамічні характеристики регресивного метаморфізму верхів зеленосланцевої фації, який міг бути реалізований за геодинамічних умов спредингу під час підняття й охолодження перидотитів. Серпентини другої групи мають параметри, хоча й локальні, прогресивного метаморфізму низів зеленосланцевої–верхів епідот-амфіболітової фації. Вони формувались за надсубдукційних умов і приурочені до фрагментів палеозон відколово-пластичних деформацій, які супроводжували в юрі–ранній крейді субдукційно-колізійні події між терейнами Дакія і Тисія, що привели до закриття Трансільвансько-Муреського палеоокеану. Виділені групи серпентинів мають різний генезис і формувались за різних геодинамічних умов: мінерали першої групи  тяжіють до первинно-мантійних протолітів ультраосновного складу, а другої – до літосферних протолітів основного складу. Наукова новизна. Використання комплексу методів дослідження серпентинів дало змогу розділити їх на дві групи, які мають різну термодинамічну й геодинамічну історію. Структурно-текстурні, мінералогічні, геохімічні та інші особливості серпентинів є індикаторами геодинамічних умов перетворення перидотитів Мармароської зони скель та інших регіонів. Запропоновано модель поетапного перетворення перидотитів угольського комплексу. Практичне значення. Дослідження серпентинітів, розвинутих по перидотитах угольського комплексу, важливе для з’ясування типу метаморфізму вихідних первинно-мантійних протолітів і стадійності формування літосфери складчасто-покривних споруд (на прикладі Українських Карпат). Отримані результати можна використовувати для прогнозного оцінювання зруденіння серпентинітів, оскільки визначено, що з лізардитовими серпентинітами пов’язані елементи групи платини, а з антигоритовими асоціює магнетит.