Про напружений стан тектоносфери Землі

2016;
: стор. 45 – 56
https://doi.org/10.23939/jgd2016.02.045
Надіслано: Жовтень 05, 2016
1
Кафедра інженерної геодезії, Національний університет “Львівська політехніка”
2
Кафедра інженерної геодезії, Національний університет “Львівська політехніка”
3
Кафедра інженерної геодезії, Національний університет “Львівська політехніка”

Мета. У науках про Землю широкого значення набувають планетарні задачі, які пов’язані з вивченням напруженого стану тектоносфери Землі. Мета цієї роботи показати, як упродовж еволюційного саморозвитку планети в результаті дії гравітаційно-ротаційних сил відбувається перерозподіл мас, що приводить до напруженого стану тектоносфери і як наслідок – до трансформації фігури її поверхні. Вирішуючи обернену задачу за параметрами еволюційних змін фігури поверхні літосфери, можна визначати діючі сили, які зумовлюють динаміку напруженого стану Землі.  Методика. З попередніх досліджень авторів виявилось, що фігура поверхні літосфери повернута відносно фігури геоїда. Таке розміщення фігури літосфери і фігури геоїда може створювати напруження, яке спрямоване на узгодженість розподілу мас фігурі геоїда. Вирішення цієї задачі розглянуто на прикладі апроксимації висот поверхні літосфери двовісним еліпсоїдом. Описаний алгоритм застосовується для апроксимації ЦМР ETOPO1. Висоти моделей осереднюються в межах трапецій 5º×5º і на основі цих даних знаходять параметри двовісного еліпсоїда. Ввівши поняття “геоеволюційного” відхилення виска і припустивши, що тангенціальні сили пропорційні куту , який визначається як кут між напрямком ліній виска в минулу геологічну епоху і нинішнім напрямком у заданій точці, можна розрахувати діючі сили у верхній оболонці планети. Результати. Запропоновано оригінальний алгоритм визначення тангенціальних сил і їхню інтерпретацію з позицій дослідження планетарної динаміки фігури Землі та глобального напруженого стану. Наукова новизна. Введено поняття “геоеволюційного” відхилення виска, на основі якого розраховані тангенціальні сили, що діють у верхній оболонці планети. Розглянуто інтерпретацію ролі гравітаційно-ротаційних сил у формуванні глобального поля напружень у тектоносфері Землі.  Практична значущість. Подані результати використовуватимуться у подальших дослідженнях, які спрямовані на вивчення планетарних характеристик нашої планети, динаміки їхніх змін у часі та глобального напруженого стану.

 

  1. Блинов В. Ф. Растущая Земля: из планет в звезды / В. Ф. Блинов // Электронная монография. – Киев, 2011. – 305 с.
  2. Менард Г. У. Геология дна Тихого океана / Г. У. Менард. – М. : Мир, 1966. – 275 с.
  3. Павленкова Н. И. Нерешенные проблемы глобальной тектоники и возможные пути ихрешения. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www. youtube.com/watch?v= deVM7FB29FE
  4. Тяпкин К. Ф. Изучение разломных структур геолого-геофизическими методами / К. Ф. Тяпкин, К. Ф. Кивелюк. – М. : Недра, 1982. – 239 с.
  5. Церклевич А. Л. Геодинамічна еволюція фігури Землі та Марса / А. Л. Церклевич,
  6. О. С. Заяць // Геодинаміка. – 2012. –
  7. № 2(13). – С. 38–42.
  8. Церклевич А. Л. Апроксимація висот фізичної по­верхні Землі двовісним і тривісним еліпсоїдами / А. Л. Церклевич, О. С. Заяць, Є. О. Шило // Геодинаміка. – 2016, № 1(20).–  с. 40–49.
  9. Церклевич А. Л. Динаміка трансформації фігури Землі / А. Л. Церклевич, О. С. Заяць, Є. О. Шило // Кинематика и физика небесных тел . – 2017. – Т. 33. – № 3. – с. 54–69.
  10. Blakey R. Global Paleogeography [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www2. nau.edu/ rcb7/globaltext2.html
  11. Maloof A. C. Combined paleomagnetic, isotopic, and stratigraphic evidence for true polar wander from the Neoproterozoic Akademikerbreen Group, Svalbard, Norway / A. C. Maloof, G. P. Halverson,
  12. J. L. Kirschvink at al. // Geological Society of America Bulletin. – 2006. – Vol. 118, no. 9/10. – P. 1099–1124.
  13. National Centers for Environmental Information, ETOPO1 Global Relief Model [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www. ngdc.noaa.gov/mgg/global/ global.html.