холестерол

Цей огляд присвячений амфіфільним діестерам і поверхнево-активним «геміні»-речовинам, синтезованим з піромелітової кислоти, поліетиленгліколів, аліфатичних спиртів і холестеролу. Обговорення охоплює їхні унікальні колоїдні та хімічні властивості, з акцентом на взаємозв’язку між критичною концентрацією міцелоутворення (ККМ) і гідрофільно-ліпофільним балансом. Структурні фактори, зокрема довжина ліпофільних замісників, значно впливають на величину ККМ у водних системах.

Розроблена методика та вперше синтезовано новий клас амфіфільних поверхнево-активних естерів піромелітової кислоти в яких роль гідрофільних фрагментів виконують залишки поліетиленгліколів або монометильованих поліетиленгліколів, а ліпофільних – залишки первинних спиртів або холестеролу. Структуру синтезованих естерів підтверджено методами ІЧ та ПМР спектроскопії. При концентраціях більших за ККМ естери здатні солюбілізувати нерозчинні у воді речовини (в тому числі такий ефективний протираковий препарат, як куркумін).

Взаємодією бінарного кополімеру полі(малеїновий ангідрид-ко-поліетиленгліколь метакрилат) з холестеролом одержані нові холестероловмісні кополімери, що містять від 4.6 до 46 % мол. монохолестерилмалеїнатних ланок. Їх структуру підтверджено функціональним аналізом, а також ІЧ спектроскопією. При взаємодії з лугом кислотні та ангідридні ланки кополімерів утворюють солі. Ці солеподібні кополімери є поверхнево-активними речовинами, які у водному середовищі утворюють ієрархію міцел та міцелярних агрегатів в залежності від концентрації кополімера.