медіація

У статті проаналізовано принципи медіації як альтернативного способу захисту прав людини і громадянина вказані у Законі України «Про медіацію», розкрити їх взаємозв’язок й взаємообумовленість. Методика дослідження включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків. Під час дослідження використовувались методи наукового пізнання: термінологічний, логіко-семантичний, функціональний, системно-структурний, логіко-нормативний.

Проаналізовано медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів у господарському судочинстві. Проаналізовано різні погляди науковців на визначення медіації та
правовий статус медіатора. З’ясовано проблеми правового забезпечення в Україні цієї позасудової процедури врегулювання господарських спорів та з урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано шляхи їх подолання.

Досліджено правову природу медіації як альтернативного способу вирішення спорів. Виокремлено перспективи застосування медіації під час вирішення саме сімейно-правових спорів. Автори дають визначення сімейно-правового спору, виокремлюють його особливості. Зазначено, що процедура медіації стає популярнішою й використовується між суб’єктами галузевих правовідносин, тому, власне, й необхідно встановити теоретико-правову природу нового для українського законодавства інституту медіації