негашене вапно

Одним із лідерів стінових матеріалів на сучасному ринку, який поєднує в собі високі конструкційні та теплоізоляційні властивості, є ніздрюватий бетон, зокрема неавтоклавного тверднення. Підвищення ефективності ніздрюватого бетону як теплоізоляційного матеріалу полягає, перш за все, в гранично можливому зниженні середньої густини з одночасним забезпеченням певного рівня фізико-механічних показників, необхідних для виготовлення виробів у вигляді плит.

Однією з актуальних проблем подальшого сталого розвитку будівельної галузі є вирішення проблем енерго- і ресурсозбереження під час виробництва продукції і зменшення шкідливих викидів. Будівельні матеріали на основі гіпсової сировини порівняно з цементними матеріалами аналогічного призначення характеризуються низькими енергозатратами, а також кращими екологічними показниками. Однак гіпсові матеріали без модифікуючих добавок володіють низькими міцністю і водостійкістю, що обмежує їхнє застосування областю внутрішньої обробки приміщень із відносною вологістю до 60 %.

Розроблення технології нових в’яжучих і бетонів передбачає такі етапи як вибір і підготовка матеріалів, проектування складу відповідно до вимог, приготування суміші і формування виробів, початкова витримка і схоплювання, подальше тверднення. Всі ці етапи об’єднуються в єдиний комплекс, в якому кожен етап має своє особливе значення і одночасно впливає на ефективність усього технологічного комплексу.

Досліджено процеси гідратації кальцію оксиду у присутності іонів SO42- та встановлено умови, за яких утворюється портландитовий камінь з максимальними фізико-механічними показниками. Отримані дані із впливу умов тверднення на фазовий склад та мікроструктуру портландитового каменю з додатками гіпсу двогідрату. Встановлений механізм гідратаційного тверднення СаО у присутності іонів SO42-.