парламент

У статті розглянуто питання депутатської недоторканності, зокрема індемнітету та імунітету, як ключових елементів захисту народних депутатів від політичних пере­слі­дувань. Проаналізовано міжнародний досвід функціонування парламентського імуніте­ту та його обмеження в різних країнах світу, зокрема у Німеччині, Австрії, Італії, Іспанії, Ірландії, Швеції, Швейцарії, Словенії, Сполучених Штатах Америки та ін. Особливу увагу присвячено позиції Венеційської комісії, яка рекомендує збереження імунітету у країнах з перехідною демократією.

У статті з’ясовано природу представницької демократії як форми реалізації
народного суверенітету. Проаналізовано взаємозв’язок народного суверенітету та
представницької демократії. Обґрунтовано необхідність використання розширеного
підходу до кола суб’єктів народного представництва. Досліджено нормативні, політичні
та соціальні вимоги щодо процедури обрання представників народу та порядку
здійснення ними своїх повноважень у контексті реалізації народного суверенітету.

Аргументовано, що напівпрезидентська система державного правління не є уніфікованою, а натомість позиціонується різноманітною і гетерогенною структурою міжінституційних відносин. На цій підставі виокремлено інституційно-процесуальні фактори типологізації напівпрезиденталізму, які здебільшого обертаються довкола проблематики формування та відповідальності урядів, а також можливості розпуску легіслатур.