полівінілпіролідон

Підтверджено  перебіг  прищепленої  полімеризації 2-гідроксіетилметакрилату  на полівінілпіролідоні з утворенням сітчастого кополімеру одночасно з хімічним відновленням йонів нікелю. Встановлено вплив процесу відновлення на структурні параметри полімерної матриці –  ефективність  прищеплення  та  вміст  полівінілпіролідону  у  кополімері, молекулярну масу міжвузлового фрагмента полімерної сітки. Досліджено вплив присутності компонентів  полімер-мономерної  композиції  на  формування  частинок  нікелевого наповнювача.

Досліджено закономірності одержання в блоці пористих композитів на основі кополімерів 2-гідроксіетилметакрилату з полівінілпіролідоном у присутності мінерального наповнювача – «медичного» скла на основі оксидів кремнію та алюмінію. Встановлено вплив природи, кількості та розміру частинок неорганічного наповнювача, температури, ініціатора на швидкість полімеризації та «граничне» перетворення мономера. Отримані результати будуть використані для вдосконалення технології одержання остеопластичних пористих композитів.

Досліджено кінетику полімеризації 2-гідроксіетилметакрилату з полівінілпіролідоном у тонкому шарі. Встановлені залежності конверсії полімеризації ГЕМА з ПВП у масі та в розчиннику. Побудовані екзотерми реакції (ко)полімеризації в масі. Визначено порядок реакції за ініціатором, мономером і полімером та виведена математична залежність сумарної швидкості прищепленої кополімеризації ГЕМА до ПВП. Визначено залежність кількості ПВП, що приймає участь у реакції прищепленої полімеризації від його концентраціїв композиції, природи та концентрації ініціатора і температури процесу.

Досліджено взаємозв‘язок фізико-механічних та технологічних характеристик новостворених нанокомпозитів на основі суміші ПП/ПА-6 з модифікованим за допомогою ПВП монтморилонітом. Показано суттєвий вплив поліаміду, який модифікований інтеркальованим за допомогою ПВП монтморилонітом, на технологічні, фізико-механічні властивості та теплостійкість поліпропілену. Встановлено, що показник текучості розплаву одержаних композитів збільшується більше, ніж у 2 рази, у порівнянні з чистим ПП.

Велику увагу як конструкційні матеріали викликають суміші на основі поліпропілену (ПП) та поліаміду (ПА), змішування яких дозволяє зменшити негативні характеристики вихідних полімерів. Неполярний ПП під час змішування з полярним високогідрофільним ПА суттєво знижує водопоглинання матеріалу. Внаслідок цього зменшується вплив вологи на механічні та термічні властивості композитів. З іншої сторони, змішування ПП з ПА дозволяє розширити температурний інтервал експлуатації матеріалу за від'ємних температур.

Досліджено фізико-хімічні властивості поверхні металовмісних полімер-силікатних композитів, які одержані сумісним осадженням водорозчинних полімерів і силікатів під дією хлоридів металів: питому площу поверхні, кількість активних центрів, волого поглинання, сорбційна здатність. Для досліджень були використані методи сканувальної електронної мікроскопії, ІЧ спектроскопії та методи, які базуються на виявленні закономірностей сорбції кислотно-основних індикаторів з різною природою функційних груп та значенням pKα поверхнею композитів.

Досліджено закономірності одержання остеопластичних пористих композитів на основі кополімерів 2-гідроксіетилметакрилату з полівінілпіролідоном у присутності мінеральних наповнювачів (гідроксіапатиту, монтморилоніту і воластоніту) під дією ультразвуку. Встановлено вплив ультразвуку, природи та кількості неорганічного наповнювача на швидкість полімеризації, склад кополімерів та пористість композитів. Виявлено, що гомополімеризація 2-гідроксіетилметакрилату без наповнювача під дією ультразвуку в умовах експерименту не відбувається.

Композиційні металонаповнені гідрогельні матеріали в багатьох випадках під час експлуатації використовуються у вигляді плівок, в медицині це – різного роду мембрани, трансдермальні препарати, імпланти, елементи медичної апаратури, призначені для встановлення її надійного контакту з організмом людини, в приладобудуванні – елементи різних датчиків (вологи, температури, тиску, концентрації газоподібних та рідких продуктів) і т.п.

Полімерні гідрогелі, які близькі до біологічних клітин за фізичним станом, зарекомендували себе ефективними для використання у медицині і фармації. При загальній перспективності їх використання характерною є їхня невисока механічна міцність, що утруднює широке використання гідрогелевих виробів у практиці. Останнім часом зріс інтерес до полімерних гідрогелевих матеріалів, які поруч з гідрофільними і дифузійно-транспортними властивостями володіють високою механічною міцністю в гідратованому стані.

Часто в хімічній промисловості для інтенсифікації технологічних процесів використовують енергію ультразвуку. Однак складність механізму дії ультразвуку робить проблемним створення єдиної загальноприйнятої теорії, яка б могла пояснити його вплив на перебіг хімічних реакцій. Тому у кожному конкретному випадку потрібні широкопланові дослідження впливу ультразвуку як на перебіг хімічної реакції, так і на структуру і властивості синтезованих речовин та матеріалів.