Суспільство буває досконалим і недосконалим. Досконалим суспільством є
Церква, релігійне угруповання. Ця досконалість є духовно-юридичною, яка забезпечує
регулювання природним і надприродним правом. Досконале суспільство має назву
Небесного Царства Божого, яке поповняється поступово гідними членами земної
Церкви Царства Божого.
Досліджено онтологічний підхід до проблеми добра і зла, її формулювання та специфіки вирішення в російській релігійній філософії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на основі зіставлення східної (більш близької за “духом” російським мислителям) і західної (блаженний Августин) гілки патристики. Стаття ґрунтується на використанні методу єдності логічного та історичного, категоріального аналізу та компаративістики, аналогії та наукової об’єктивності.