Вивчено вплив типу прекурсорів та умов золь-гель синтезу TiO2 на його властивості. За допомогою методів рентгенівської дифракції та електронною мікроскопіії встановлено, що всі отримані TiO2 порошки мають розмір кристалітів в нанодіапазоні 2.5–17 нм. Показано, що сорбційно-фотокаталітичні властивості TiO2 істотно залежать від фазового складу, кислотності поверхні, питомої поверхні та пористості.
На основі акрилових мономерів та кремнеземної неорганічної складової, сформованої у результаті золь-гель перетворення прекурсора - 3-метакрилоксипропіл-триметоксисилану (МАПТМС), синтезовано протонопровідні органо-неорганічні нанокомпозитні мембрани. Методом лазерної інтерферометрії досліджено кінетику полімеризації in situ. Встановлено водопоглинання мембран і набрякання їх у метанолі, виміряно контактні кути змочування, що дало змогу розрахувати вільну поверхневу енергію мембран та її складові.
УФ-затвердженням суміші акрилатних мономерів з одночасним формуванням неорганічної сітки внаслідок золь-гель перетворення тетраетоксисилану синтезовано гібридні полімер-неорганічні мембрани з різним складом полімерної матриці. Склад полімерної складової варіювався зміною співвідношення гідрофільного і гідрофобного мономерів, у той час як вміст неорганічної складової залишався постійним. Досліджено морфологію, термічну поведінку та водопоглинання синтезованих мембран.
Встановлено можливість отримання керамічних порошків форстеритового складу, модифікованих іонами Сr3+, Y3+ та Zr4+. Методом РФА встановлено фазовий склад порошків. Досліджено, що введення іонів-модифікаторівв склад гелеутворюючого розчину приводить до структурних змін, які дають змогу отримати монофазний порошок із високим ступенем кристалічності. Визначено параметри кристалічної структури синтезованих порошків. Встановлено утворення твердих розчинів заміщення. Розроблено технологічні особливості синтезу модифікованих форстеритових порошків золь-гель методом і кераміки на їхній основі.
Розроблено технологічні основи синтезу форстеритового порошку золь-гель
методом. Показано доцільність використання як магнійвмісного компонента
кристалогідрату Mg(CH3COO)2∙4H2O через найменшу тривалість гелеутворення
розчину. Методами ДТА і РФА встановлено температуру початку форстеритоутворення
гель-порошків (700 ºС). Показана можливість її зниження на 100 ºС введенням
флюорвмісних мінералізаторів. Найефективнішим є використання водорозчинного
мінералізатора H2 SiF6, що підтверджується наявністю екзоефектів за нижчих