Національно-правова ідентичність та її роль в умовах конституційної трансформації в Україні

В статті аналізується національна правова ідентичність та її вплив на формування сучасної конституційної держави. Автор статті акцентує увагу на конституційних процесах та їх особливостях в країнах демократичного транзиту, зокрема Україні. Робиться акцент на тому, що в цих країнах процес конституційної трансформації переплітається з пошуком ідентичності, яка зазнала кризи після розпаду СРСР та відмови від подальшого застосування радянської ідеології.

Ключова теза даного дослідження полягає у тому, що національна правова ідентичність може і повинна стати першочерговою умовою ефективного функціонування сучасної конституційної держави, її роль особливо важлива на початковій стадії державотворення. Вона поєднує в собі усталені традиції та культуру народу з універсальними цінностями конституціоналізму і спрямована на формування політичної нації. Зазначається, що роль культурного фактору в цьому процесі є одним з ключових. Чим сильніше почуття культурної єдності, тим сильніше і глибше усвідомлення ідентичності в середині нації, і навпаки - слабкість об’єднуючого культурного елементу чи його відсутність призводять до слабкості нації та її занепаду.

Однак робиться висновок про те, що політична нація формується не лише на етнокультурній, але й правовій ідентичності. Політична нація – це історично сформована спільність людей з високим рівнем політичної організації та правової культури. Це суспільство правосвідомих громадян, яке відкидає будь – яку нетерпимість до «Інших», включаючи расову. Сучасна національна держава є етнополітичним утворенням, яке ефективно функціонує завдяки правовій ідентичності як окремого індивіда, так і суспільства загалом. Національна – правова ідентичність передбачає ціннісне правове самовизначення, яке визнається всіма зацікавленими членами спільноти і є результатом високого рівня колективної правосвідомості.

Запропоновано авторське розуміння національної – правової ідентичності як стану суспільної правосвідомості, який конструюється з наступних когерентних елементів: 1) відношення до минулого, яке знаходить своє вираження через конституційно - правову традицію («історія формує ідентичність»); 2) актуальної політико – правової та соціальної диспозиції («сучасність формує ідентичність»); 3) цілей та намірів побудови легітимного правопорядку («майбутнє формує ідентичність»). У такому контексті національно – правова ідентичність – це стан самовизначення нації як повноцінного суб’єкта права, який базується на правовій традиції, державотворчій дійсності та цивілізаційній перспективі.

В статті акцентується увага на тому, що відновлення історичної справедливості істотно впливає на правову ідентичність народу, відчуття його національної гідності, а це в свою чергу на подальші перспективи демократичної трансформації суспільства, формування його як цілісного суспільства здатного до компромісів та здобутків, терпимого до «інших» спільнот. Від цього в кінцевому результаті залежить яка модель конституційного регулювання – ліберальна чи патерналістська, буде застосована в процесі подальшого державотворення.

Актуалізацією національної – правової ідентичності на сучасному етапі є суверенітет народу (нації), який знаходить своє формальне вираження через суверенітет держави. Національна конституційна держава є оптимальною формою вираження народного суверенітету. Однак існування такої держави не можливе без почуття патріотизму та національної гідності, які тісно взаємопов’язані. Вони передбачають любов до своєї держави, повагу до її символів та готовність боронити її у разі небезпеки.

Автор вважає, що майбутнє української політичної нації безпосередньо пов’язане з європейською ідентичністю та цінностями конституціоналізму, серед яких визначальну роль відіграють: особиста свобода та гідність, народний суверенітет та права меншості, політичний плюралізм, незалежність судової влади та легітимність публічної влади загалом. Національна гідність та конституційний патріотизм стають базовими елементами національно – правової ідентичності і саме вони повинні лягти в основу сучасної правової ідеології Української держави.