Розглянуто питання організації влади у сучасних державах на засадах відповідального представницького правління, реалізація якого можлива тільки через ефективну та відповідальну діяльність членів парламенту. Автор підкреслює, що специфіка конституційного закріплення юридичної відповідальності парламентаріїв виявляється залежною від реалізації державами демократичних стандартів парла- ментаризму, і на підставі дослідження виділяє такі моделі конституційного закріплення юридичної відповідальності депутатів: традиційні європейські, реформаторські, перехідні, традиційні національні проєвропейські). Також у статті звертається увага на домінування трьох основних способи конституційної фіксації юридичної відповідальності парламентаріїв: негативного (заборона притягати до відповідальності парламентарія за певні види правопорушень), позитивного (встановлення меж, специфіки, видів, підстав юридичної відповідальності парламентаріїв) та змішаного (поєднання елементів двох вищеозначених підходів та запровадження регулювання виключень зі сфери юридичної відповідальності (зокрема, шляхом установлення парламентських імунітетів та індемнітетів). Узагальнивши аналіз конституційно- правового регулювання цих проблем, автор визначає характеристики інституту юридичної відповідальності, зокрема, у вигляді прямої конституційної заборони притягнення парламентарія до юридичної відповідальності за певні діяння, відсилки до законодавчого регулювання принципів притягнення депутатів парламентаріїв до юридичної відповідальності, фіксації юридичних (конституційних) випадків (підстав) притягнення парламентаріїв до юридичної відповідальності або певних конституційно окреслених (безпосередньо поіменованих) видів юридичної відповідальності парламен- таріїв, а також встановлення певних позитивних юридичних (конституційно-правових) зобов’язань або заборон, адресованих безпосередньо парламентаріям і визначення інстанцій юридичної відповідальності парламентаріїв. При цьому кожен із наведених варіантів характеристики ілюструється посиланнями на конституції відповідних держав Європи і світу. Завдяки узагальненню конституційних моделей юридичної відповідальності парламентаріїв у статті надається порівняння їх за базових юридичних ознак, що відображають правову природу означеного феномену, а також проводяться паралелі з розвитком досліджуваного інституту в Україні, зроблено висновок про те, що скасування депутатського імунітету в нашій державі є тільки початком реформування юридичної відповідальності народних депутатів та ознакою утвердження принципу відповідального представницького правління.
1. Todыka Yu.N. Konstytutsyonno-pravovoi status cheloveka y hrazhdanyna v Ukrayne [Constitutional and legal status of man and citizen in Ukraine] : monohrafyia / Yu. N. Todыka, O. Yu. Todыka. – K. : Yuryd. dumka, 2004. – P. 197. Shapoval V. Polityko-pravova katehoriia narodnoho predstavnytstva [Political and legal category of people’s representation]: pytannia teorii / V. Shapoval // Pravo Ukrainy. – 2013. - № 5. – P. 13. 2. Onishchenko N. M. Problemy poniattia, sutnosti ta pryrody prava [Problems of concept, essence and nature of law ]/ N. M. Onishchenko // Yuryst Ukrainy. - 2011. - № 2. - P. 5-10. 3. Boryslavska O. Konstytutsiina reforma yak shliakh formuvannia v Ukraini konstytutsiinoi systemy obmezhenoho pravlinnia (na osnovi dosvidu yevropeiskoi modeli konstytutsionalizmu)[Constitutional reform as a way of forming a constitutional system of limited government in Ukraine (based on the experience of the European model of constitutionalism] // Pravo Ukrainy. 2014. № 7. P. 47–54. 4. Lord C., Pollak J. Representation and Accountability: Communicating Tubes? // West European Politics. 2010. № 33. P. 968–988.5. Pitkin H. F. Th e Concept of Representation: Murphy Colleen, Gardoni Paolo, McKim Robert. Climate change and Its Imhacts. Risk and Inequalities. Springer International Publishiing, AG, part of Springer Nature, 2018|| http:// doi|org\10.1007\\978-3-319-77544-9. - P. 191.