Розглянуто міжнародно-правові аргументи та безпосередню діяльність польських емігрантських урядів В. Сікорського (жовтень 1939 р. – 4 липня 1943 р.), С. Мико- лайчика (липень 1943 р. – листопад 1944 р.), Т. Арцишевського (1944–1947) в питанні визначення післявоєнних кордонів Польщі, зокрема відтинку з Українською РСР. Зроблено спробу оцінити ефективність їхньої діяльності. Уже восени 1939 р. сформувалися основні контури зовнішньої політики емігрант- ського уряду та цілісний набір міжнародно-правових аргументів, якими він оперува- тиме упродовж усієї Другої світової війни і після її завершення: Pacta sunt servanda. Німецький напад на Польщу 1 вересня 1939 р. – порушення німцями польсько-німець- кого Договору про ненапад (січень 1934 р.), за що агресор повинен бути покараний (репарація та територіальні втрати). Польсько-радянський кордон визначено Ризьким договором 1921 р. Вторгнення 17 вересня 1939 р. було актом агресії, а відтак і порушенням радянсько-польського Договору про ненапад (25 липня 1932 р.), за що для агресора, згідно із нормами міжнародного права, передбачено покарання. Цю останню вимогу тимчасово зняли після досягнення домовленостей із Союзом РСР у липні 1941 р. Емігрантський уряд повністю ігнорував появу в міжвоєнному міжнародному праві нової реалії – визнання права націй на самовизначення. Уперше воно було задекла- роване у т. зв. 14 пунктах президента США В. Вільсона (8 січня 1918 р.) і активно застосовувалося під час перекроювання європейських міждержавних кордонів Версаль- ською конференцією. Крім того, вимоги “історичних прав” Польщі на Східну Пруссію та інші (східно)німецькі території в середині ХХ ст. виглядали відвертим анахронізмом. Тим самим емігрантський уряд Польщі відмовив українцям, білорусам і навіть Литві (уже як Литовській РСР) у визнанні їхньої державності, зводячи етнотериторіальний спір до вирішення питання про “польсько-російський кордон”. У цьому слабкість польської позиції. Слабкість радянських контраргументів – у тому, наскільки “плебісцити” в Західній Україні, Західній Білорусії (жовтень 1939 р.) і передавання Віленщини Литві відповідали тогочасним міжнародно-правовим нормам. Позиція “не тільки плаща, але й ґудзика не віддамо”, якої послідовно дотримувалися уряди В. Сікорського, С. Миколайчика та Т. Арцишевського, виглядає, на перший погляд, відірваною від реальності, а відтак і неефективною. Проте основні поступки Москви в питанні післявоєнних східних кордонів Польщі (Білосток, Перемишль, Сувалки тощо) були зроблені саме в протистоянні з “неадекватними емігрантами”. Лояльний до Кремля Польський уряд національної єдності (ПУНЄ) на переговорах із радянською стороною улітку 1945 р. на відтинку польсько-українського кордону зумів додатково “виторгувати” лише невелику ділянку в Бескидах із Галичем і Тарніцею на схід від Устрик Горних (т. зв. обмін територіями 1951 р. тут до уваги не беремо). Тож територіальні набутки Польщі (післявоєнної ПНР) і, відповідно, територіальні втрати України (післявоєнної УРСР) мусимо віднести передусім на конто польських емігрантських урядів у Лондоні. Ключові слова: польсько-радянський територіальний спір 1939–1945 рр.; міжвоєнне (1918–1939 рр.) міжнародне право; т. зв. нове міжнародне право; міжнародні відносини періоду Другої світової війни.
1. Shotwell James, Laserson Max (1945). Poland and Russia. Second printing. New York: Kings Crown Press. VI. 114 p. 2. Ukraina – Polshcha: vazhki pytannia. Tom 1-2. Materialy II mizhnarodnoho seminaru istorykiv “Ukrainsko-polski vidnosyny v 1918–1947 rokakh”. Varshava, 22–24 travnia 1997 r. Varshava: Tyrsa, 1998. 245 p. (materialy dyskusii uchasnykiv). 3. Documents of German Foreign Policy 1918–1945. Series D (1937–1945). Vol. VIII. The War Years. September 4, 1939 – March 18, 1940. Washington: United States Government Printing Office, 1954. LXXXVI, 974 p. 4. Foreign Relations of the United States. Diplomatic Papers. 1941 (In Seven Volumes). Vol. I. General. Washington: United States Government Printing Office, 1959. 832 p. 5. Stanevych M. (1953). Sentiabrskaia katastrofa / Per. s pols. P. Ziablova y V. Pavlovycha. M.: Yzdatelstvo ynostrannoi lyteraturы. 242 p. 6. Shurshalov V. M. (1957). Osnovanyia deistvytelnosty mezhdunarodnыkh dohovorov. M.: AN SSSR. 232 p. 7. Monitor Polski, Paryz, 25.IX. 1939 r. 8. Zashkilniak L. O., Krykun M. H. (2002). Istoriia Polshchi: Vid naidavnishykh chasiv do nashykh dniv. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet im. I. Franka. 752 p. + 8 kol. map.. 9. Monitor Polsci, Paryz, 19. XII. 1939 r. 10. Wandycz Peter (1956). Czechoslovak-Polish Confederation and the Great Powers. 1940–1943. Indiana University Publication. Slavic and East Europian Series, Vol. 3. 152 p. 11. Iliushyn I. I. (1999). Stavlennia polskoho emihrantskoho uriadu v Paryzhi ta Londoni y polskoho pidpillia u Lvovi do ukrainskoho pytannia v 1939–1941 rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. No. 6 (429), lystopad – hruden. pp. 70–81. 12. Batowski H. (1984). Z dziejow dyplomacji polskiej na obczyznie: (wrzesien 1939 – lipiec 1941). Krakow– Wroclaw: Wydawnictwo Literackie. 453, [2] s., [6] k. Tabl. 13. Zashkilniak L. O. (1999). Ukrainska problema v politytsi polskoho emihratsiinoho uriadu i polskoho pidpillia v 1939–1945 rokakh. Ukraina- Polshcha: vazhki pytannia. T. 4. Materialy IV mizhnarodnoho seminaru istorykiv “Ukrainsko-polski vidnosyny pid chas Druhoi svitovoi viiny”, Varshava, 8–10 zhovtnia 1998 roku. Varshava: TYRSA. 348 p., pp. 122–138 14. Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. 2-ie wydanie. Tom 1: Wrzesien 1939 – czerwiec 1941. – London: Studium Polski Podzienmei, 1970. 584 p. 15. Torzecki R. (1981). Kontakty polsko-ukrainskie na tle problemu ukrainskiego w polityce polskiego rzadu emigracyjnego i podzemia (1939–1944). Dzieje Najnowsze. Z. 1–2. 16. Pravda 1941. 24 yiunia. 17. Kuts E. R. (1984). Borba SSSR za demokratycheskoe reshenye polskoho voprosa, 1941–1945. K.: Naukova dumka. 151 p. 18. Eberhardt P. Polska granica wshodnia 1939–1945. Warszawa, [s.a]: Editions spotkania. 223 p., mapy. 19. Korchak-Horodytskyi O. (1994). Zamist vyhadok: Ukrainska problematyka v zakhidnykh polityko- dyplomatychnykh dzherelakh. Dokumenty, retsenzii, spohady. Ivano-Frankivsk: Pereval. 200 p. 20. Kuklis E. Z dziejow ewakuacji Armii Polskiej z ZSRR na Bliski Wschod w 1942 r. Z dziejow stosunkow polsko-radzieckich. Studia i materialy. Warszawa, 1976. T. 14. 21. Dokumentы y materyalы po ystoryy sovetsko-polskykh otnoshenyi. T. VII. 1939 – dekabr 1943. M.: Nauka, 1973. 510 p. 22. Maiskyi Y. M. (1965). Vospomynanyia sovetskoho posla. Voina 1939–1943. M.: Nauka. 407 p. 23. Raczynski Edward (1960). W sojuszniczym Londynie. London: Polish Reserch Center. 450 p. 24. Parsadanova V. S. (1982). Sovetsko-polskye otnoshenyia v hodы Velykoi Otechestvennoi voinы 1941– 1945. M.: Nauka. 280 p. 25. Feis Herbert (1957). Churchill, Roosevelt, Stalin: The War They Waged and the Peace They Sought. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. 692 p., Maps, Bibliogr. 26. Kot Stanislav (1959). Listy z Rosji do Gen. Sikorskiego. Londyn: Jutro Polski,. 322 p. 27. Anders Wladyslaw (1959). Bez ostatniego rozdzialu. Wspomnienia z lat 1939-1946. Wydanie trzecie przejrzane i poprawione. Londyn: Gryf Publishers, Ltd. 408 p. 28. Armstrong John (1955). Ukrainian Nationalism 1939–1945. New York: Columbia University Press. 322 p. 29. Vneshniaia polytyka Sovetskoho Soiuza v peryod Otechestvennoi voinы: V 3-kh t. T. 1. 22 yiunia 1941 – 31 dekabria 1943. M. : Hospolytyzdat, 1946. 803 p. 30. Raczynski E. (1962). In Allied London. The Wartime Diaries of Polish Ambassador Count Eduard Raczynski. Introduction by J. Wheeler-Bennet. London: Weidenfeld & Nicolson. 381 p. 31. Sprawa polska w czasie drugiej wojny swiatowej na arenie miedzynarodowej. Zbior dokumentow. Warszawa: Polski instytut Spraw Miedzynarodowych, Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1965. 32. The Times. 1943. 5. III. 33. Veviura B. (1959). Polsko-hermanskaia hranytsa y mezhdunarodnoe pravo. Per. s polskoho. M.: Yzdatelstvo ynostrannoi lyteraturы. 240 p. 34. Foreign Relations of the United States. Diplomatic Papers. 1943. Vol. III. The British Commonwealth. Eastern Europe. The Far East. Washington: United States Government Printing Office, 1963. 1125 p., Index. 35. Zbiniewicz F. (1963). Armia Polska w ZSSR: Studia nad problematyka pracy politycznej. Warszawa: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej. 370 p. 36. New York Times. 1944. January, 7. 37. Ukraina-Polshcha: vazhki pytannia. Tom 3. Materialy III mizhnarodnoho naukovoho seminaru “Ukrainsko-polski stosunky v roky Druhoi svitovoi viiny”. Lutsk, 20–22 travnia 1998 roku. – Varshava: Tyrsa, 1998. 267 p. (materialy dyskusii uchasnykiv). 38. Dokumentы y materyalы po ystoryy sovetsko-chekhoslovatskykh otnoshenyi. T. 4, kn. 2. Dek. 1943 – mai 1945. M.: Nauka, 1983. 472 p. 39. Antsylotty D. (1961). Kurs mezhdunarodnoho prava. Per. s 4-ho ytal. yzdanyia. M.: Yzdatelstvo ynostrannoi lyteraturы. t. 1. 447 p. 40. Zbior dokumentow. Warszawa: Polski instytut Spraw Miedzynarodowych, Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1965. 41. Sovetskyi Soiuz na mezhdunarodnыkh konferentsyiakh peryoda Velykoi Otechestvennoi voinы. 1941– 1945 hh.: Sb. dokumentov [V 6 t.]. T. 2. Teheranskaia konferentsyia rukovodytelei trekh soiuznыkh derzhav – SSSR, SShA y Velykobrytanyy (28 noiab. – 1 dek. 1943 h.). M.: Polytyzdat, 1978. 198 p. 42. Woodward Llewellyn (1970). British Foreign Policy in the Second World War. Vol. I. – London: Her Majestys Stationery Office. LX, 640 p. 43. Narochnytskyi A. L., Akhtamazian A. A. y dr. (1979). 60 let borbы SSSR za myr y bezopasnost. M.: Nauka. 428 p. 44. Flynn John T. (1956). The Roosevelts Myth. Revised edition. New York: The Devin Adair Co. 465 p. 45. Perepyska Predsedatelia Soveta mynystrov SSSR s prezydentamy SShA y premer-mynystramy Velykobrytanyy vo vremia Velykoi Otechestvennoi voinы, 1941–1945 hh. T. 1. Perepyska s U. Cherchyllem y K. Эttly (yiul 1941 h. – noiabr 1945 h.) / Mynysterstvo ynostr. del SSSR. 2 yzd. M.: Polytyzdat, 1986. 464 p. 46. Dokumentы y materyalы po ystoryy sovetsko-polskykh otnoshenyi. T.VIII. yanvar 1944– dekabr 1945. M.: Nauka, 1974. 679 p. 47 Zabiello St. (1970). O rzad i granice. Walka dyplomatyczna o sprawe polska w II wojnie swiatowej. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX. 323 p. 48. Kolko Gabriel (1969). The Politics of War. Allied Diplomacy and the World Crisis of 1943–1945. London: Weidenfeld & Nickolson. 685 p. 49. Ystoryia Velykoi Otechestvennoi voinы Sovetskoho Soiuza. 1941–1945 / Red. komyssyia: P. N. Pospelov (preds.) y dr.: V 6-ty t. M.: Voenyzdat, 1960–1965. 50. Yaremko M. (1967). Galicia Halychyna (A Part of Ukraine). From Separation to Unity. Toronto New York Paris: Shevchenko Scientific Society. 292 p. 51. Miller Francis Trevelyan (1945). History of World War II. Philadelphia – Toronto: The John C. Winston Co. 967 p. 52. Lukas R. (1978). The Strange Allies. The United States and Poland, 1941–1945. Knoxville: The University of Tennessee Press. 230 p. 53. Vneshniaia polytyka Sovetskoho Soiuza v peryod Otechestvennoi voinы: V 3-kh t. T. 2. 1 yanvaria 1944 – 31 dekabria 1944. M.: Hospolytyzdat, 1946. 687 s. 54. Rozek Edward (1958). Allied Wartime Diplomacy. A Pattern in Poland. New York: John Willey and Sons, Inc. 481 p. 55. Documents on Polish-Soviet Relations. Vol. II. 1944–1945. Edited by General Sikorski Historical Institute. London: Heinemann, 1967. 866 p. 56. Lukacs John (1953). The Great Powers and Eastern Europe. New York: American Book Co. 878 p. 57. Ulam Adam. Expansion and Coexistance. Soviet Foreign Policy 1917–1973. Second edition New York: Praeger Publishers, 1974. 797 p. 58. Ystoryia mezhdunarodnыkh otnoshenyi y vneshnei polytyky SSSR: V 3-kh t. / Pod obshch. red. V. H. Trukhanovskoho. T.1. 1917 – 1939 hh. M.: Mezhdunarodnыe otnoshenyia, 1967. 440 s.; T. 2. 1939 – 1945 hh. M.: Mezhdunarodnыe otnoshenyia, 1967. 375 s.; T. 3. 1945 – 1967 hh. M.: Mezhdunarodnыe otnoshenyia, 1967. 511 p. 59. Osmanchyk Э. Ya. (1975). Bыl hod 1945 / Per. s polsk. Ya. O. Nemchynova. M.: Mezhdunarodnыe otnoshenyia. 198 p.