Досудове та позасудове врегулювання спорів у господарському процесі України

Закликаючи до вирішення господарських спорів без звернення до суду, чинне законодавство України характеризується різними підходами до закріплення і визначення категорій «досудове» та «позасудове» врегулювання спору. Так, Конституція України та Господарський процесуальний кодекс України, закріплюють можливість досудового врегулювання спорів. Правила претензійного порядку врегулювання господарського спору  визначено у статті 222 «Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності» Господарського кодексу України. При цьому, процедура досудового врегулювання господарських спорів  передує зверненню до суду з вимогою про вирішення спору по суті та передбачає добровільну попередню домовленість про неї між сторонами або ж випадки, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Визначення ж у вітчизняному законодавстві заходів та способів, до яких сторони можуть вдаватися в рамках такої процедури лише сприятиме їх практичному застосуванню.

Популярною позасудового процедурою врегулювання спору сьогодні є примирна процедура медіації. Правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою закріплено Законом України «Про медіацію». Як позасудова, процедура врегулювання господарських спорів (наприклад, медіація), може бути проведена до звернення до суду, або під час судового провадження, або під час виконання рішення суду.

Застосування на практиці процедур вирішення господарських спорів без звернення до суду, забезпечує з однієї сторони зменшення навантаження на судову систему та суддів, а з іншої – забезпечує сторонам неупереджене та швидке вирішення спору. А застосування процедур спрямованих на примирення, передбачає вирішення господарських спорів з позиції узгодження інтересів сторін, що дає можливість сторонам самостійно вирішити конфлікт, який виник між ним.

Відсутність чіткого законодавчого визначення категорій «досудове» та «позасудове» врегулювання спору, створює умови для їх неоднозначного тлумачення та неефективного практичного застосування.