Москвофільство як політичне явище набуває особливої гостроти та актуальності під час російсько-української війни, що почалася з анексії Криму та третини Донбасу в лютому–березні 2014 року. Осмислення та аналіз цього явища в його історичній ретроспективі дає можливість з’ясувати основні причини перманентного спалаху незакінченої війни між Україною та Росією та екстраполювати історичні обставини на сучасність.
Для викриття москвофільства як засобу колонізації мислення на основі джерел москвофільства ще від ХVI століття проаналізовано їхню трансформацію через релігійну і політичну діяльність відомих осіб Галичини, досліджено ментально-політичну проблему москвофільства в Галичині в історичній ретроспективі: від кінця ХVI до початку ХХ століття. Проаналізовано зародження та еволюцію ренегатських ідей москвофільства від обґрунтування українсько-московської релігійно-етнічної єдності у посольстві львівських братчиків 1592 року до абсолютної підтримки Росії під час її окупації Галичини в 1914 році.
Показано як Перша світова війна стала початком кінця промосковських настроїв. Москвофіли розкололися на «старорусів» та «новокурсників» (від «новий курс» на засвоєння «модерної російської ідентичності»), останні з яких. стали на позиції повної національно-політичної єдності з Росією і прийняття російської літературної мови.
Осмислено релігійно-панславістську орієнтацію з гаслом єдиної віри, традиції та мови (зокрема церковнослов’янської), що з особливою силою спалахує в першій половині ХIХ століття на хвилі контрреволюційних подій 50-х років, коли москвофільство як ідеологія денаціоналізації та пораженства перетворюється на форпост окупації Росією Галичини.
1. Акты, относящиеся къ истории Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссiею. – СПб., 1851. – Т. IV.
2. Баган Олег. Іван Франко про галицьке москвофільство (Націософський етюд). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vgolos.com.ua/blogs/ivan_franko_pro_galytske_moskvofilstvo_natsiosskyy_etyud_292142.html(12.03.2018).
3. Блажейовський Дмитро. Три українські церковні унії. – Львів, 2010.
4. Возз’єднання України з Росією. Документи і матеріали в трьох томах. – Москва : АН СРСР, 1953. – Т. I. 1620–1647 роки.
5. Грушевський М. С. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. Т.VI. Кн. 1 // упоряд. , приміт. С. К. Росовецького. – К. : Либідь, 1996.
6. Кубайчук Віктор. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). – К. : «К.І.С.», 2004.
7. Когут Зенон. Коріння ідентичности. Студії з ранньомодерної та модерної історії України. – К. : Критика, 2004.
8. Лесюк М. Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014.
9. Лозинський Михайло. Українство і москвофільство серед українсько-руського народу в Галичині. – Стрий, 1994.
10. Маланюк Євген.Малоросійство. Нариси з історії нашої культури. Серія «Бронебійна публіцистика». – Українська прес-група, 2013.
11. Петраш Осип. Подвижники української ідеї. Маркіян Шашкевич та його побратими. – Тернопіль, 1996.
12. «Русалка Дністрова»: Документи і матеріали // упоряд. Ф. Стеблій, О. Купчинський та ін. – К., 1989.
13. Стеблій Феодосій. Галичина на перехресті історії. Постаті / Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України. – Львів : Ін-т українознавства 2011.
14. Студинський К. Псевдо-посланіє Маркіяна Шашкевича. Відбитка з ЗНТШ. – Т. 153. – Львів, 1935.
15. Сухий Олексій. Галицькі москвофіли в оцінці Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. – Львів, 1998. – С. 116–119.
16. Тисяча років української суспільно-політичної думки: у 9-ти т. / упоряд., прим. В. Шевчука. – К. : Дніпро, 2001. – Т. II. – Кн. 2. – Перша пол. ХVII ст.
17. Франко Іван. Двоязичність і дволичність. // Будівничий української державности. Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / упоряд. Дмитро Павличко. – К. : Києво-Могилянська академія, 2006. – С. 544–557.