Актуальним питанням сучасного українського правопису є складні випадки вживання закінчень -а (-я) та -у (-ю) родового відмінка однини термінів чоловічого роду ІІ другої відміни з нульовим закінченням. Суть проблеми насамперед полягає в складності, певній заплутаності, розмитості правил, що мотивують вживання певного закінчення. За чинним українським правописом [9], в якому численні винятки із правил проілюстровано переважно кількома прикладами без коментарів, іноді буває важко в конкретному випадку визначити флексію. Це зумовлено також екстралінгвальними втручаннями в систему української термінології за нашого часу: укладачі словників користуються російською мовою як посередницею, ігноруючи особливості української морфологічної норми.
Метою статті є розглянути складні випадки вживання флексій -а (-я) та -у (-ю) в деяких комп’ютерних терміноодиницях чоловічого роду ІІ другої відміни, оскільки процес унормування флексій -а (-я) та -у (-ю) в українській комп’ютерній термінології триває досі.
Актуальність дослідження полягає в потребі усталити та унормувати складні випадки вживання комп’ютерних термінів ІІ відміни чоловічого роду однини в родовому відмінку, зважаючи на правила української мови.
До проблеми вживання й унормування закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду ІІ відміни зверталися відомі мовознавці О. Синявський, С. Смаль-Стоцький, В. Юносова, М. Зубков, І. Ющук, О. Пономарів, Н. Лозова [6] та інші. Їхні дослідження виявляють, що впродовж розвитку української мови співвідношення між флексіями родового відмінка однини іменників чоловічого роду змінювалися. Давні літописи [7, С. 19–22] засвідчують, що закінчення -а (-я) переважало. Уже приблизно з ХV століття закінчення -у (-ю) починає активно витісняти флексію -а (-я). Наприкінці ХХ століття виникла нагальна потреба унормувати цю граматичну категорію.
У сучасному українському правописі існує загальна тенденція: іменники, що є назвами конкретних одиничних предметів, мають флексію -а (-я), іменники, що означають збірність або процесуальність, абстрактні поняття, мають флексію -у (-ю), дотримуючись цієї тенденції, комп’ютерні терміни поділяємо за групами:
терміни, що мають флексію -а(-я) в родовому відмінку однини ІІ відміни
● назви осіб, звань, посад, персоніфіковані предмети та явища:
інженер(а)-системотехнік (-а)
Паскаль (-я)
тестер (-а)
● назви чітко окреслених предметів:
веб-вузол (-вузла)
лазерний (-ого) диск (-а)
стовпець(-пця)
● назви машин та їхніх деталей:
адаптер (-а)
банер (-а)
цифровий (-ого) перетворювач(-а)
● назви одиниць виміру:
мегабайт (-а)
піксель (-я)
флоп (-а)
● назви чужомовного походження на позначення елементів будови чого-небудь, конкретних предметів, символів, знаків, геометричних фігур та їхніх частин, програм:
акронім (-а)
кластер (-а)
програмний (-ого) модуль (-я)
терміни, що мають флексію -у(-ю) в родовому відмінку однини ІІ відміни
● назви на означення сукупних (збірних) понять:
друк (-у)
інформаційний ресурс (-у)
формат (-у)
● терміни чужомовного походження, що означають технічні процеси, частину площі тощо:
алгоритм (-у)
апгрейд (-у)
монтаж (-у)
● назви дій, властивостей, станів, ознак, явищ, абстрактних понять:
діапазон (-у)
шаблон (-у)(зразок)
штучний (-ого) інтелект (-у)
● більшість складних безсуфіксних слів та префіксальних (префіксоїдних) іменників (крім назв істот):
кеш (-у)
програмний (-ого) інтерфейс (-у)
тренінговий (-ого)центр (-у)
На прикладі терміноодиниці макрос, зробивши компонентний аналіз, визначимо, яку флексію потрібно вибрати -а (-я) чи -у (-ю).
Розгляньмо різні значення терміноодиниці макрос:
«Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання» [8]:
Макрос – інформ. 1. Засіб заміни однієї системи символів іншою 2. Послідовність команд, що запускається одним натисненням клавіші на клавіатурі або кнопки на екрані дисплея.
Вікіпедія трактує лексему макрос так: «у програмуванні макросом називають таку абстракцію, коли усі випадки появи у документі тексту, що відповідає шаблону, модифікуються за заданими правилами. Також назва «макрос» може вживатися у багатьох інших контекстах, як то клавіатурні макроси та мови макросів тощо. Більшість із таких контекстів безпосередньо пов’язана з тією самою концепцією – одна подана коротка команда або дія під час виконання розгортається у велику кількість інструкцій нижчого рівня абстракції» [3].
Макрос – деяка послідовність дій користувача прикладної програми, що записана у вигляді окремої процедури, яка може виконуватися автоматично як одна команда (Практикум з програмування на VBA) [5].
Макрос – збереження послідовності команд або натиснення клавіш для використання в майбутньому [2].
Maсro – 1) макрокоманда, макрос (від грецького macros – великий, довгий) послідовність команд і (або) натискань клавіш, що записує макрорегістратор під унікальним ім’ям; 2) макровизначення, блок команд, що асоціюється із певним унікальним ім’ям («Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету, програмування») [4].
Проаналізувавши лексичні значення терміноодиниці макрос, робимо висновок щодо значення:
- термін іншомовного походження, що означає назву процесу, послідовність дій, команд, абстракцію, – відтак, утворюючи родовий відмінок однини, слід уживати флексію -у.
- щодо морфемної будови, то в літературі із програмування та інформаційної технології терміноодиницею макрос послуговуються як синонімом до слова макрокоманда. Отже, в українській мові терміноодиницю макрос утворено внаслідок усічення композита макрокоманда:
macrocomand → macros→ макрос.
Оскільки більшість безсуфіксних слів іменників чоловічого роду ІІ відміни мають у родовому відмінку однини закінчення -у (крім назв істот), то логічним є використання флексії -у для утворення родового відмінка однини терміноодиниці макрос.
Але в комп’ютерному дискурсі стикаємося з іншими визначеннями поняття макрос, наприклад: «макросом називають один із засобів спілкування чи зображення з написом чи без, що вирізняється здатністю точно відображати певні емоції. Часто таким зображенням підкріплюється висловлювання чи коментар» (Вікіпедія) [3].
Макрос – зображення, яке використовують для ілюстрації висловлення емоцій, додаючи до постів чи коментарів під час спілкування в мережі [1].
Макрос – кумедна картинка, що додається до повідомлення в мережі і призначена для наочного передавання емоційного навантаження чи власного ставлення. У широкому значенні будь-який контент, який виконує подібну функцію [1].
Проаналізувавши такі терміноїди, можна зробити висновок, що ці поняття мають спільну сему ‘зображення’, ‘картинка’, отже, це чітко окреслений предмет, відтак за правилами українського правопису, треба у такому значенні вживати в родовому відмінку ІІ відміни однини закінчення -а.
Як уже зазначено: для української мови характерною ознакою родового відмінка однини є варіантність форм, що зумовлено лексичним значенням слова, його морфемною будовою та наголосом. І це не розхитує мовної норми, попри намагання представників точних наук досягти повної однозначності в галузевих терміносистемах. З одного боку, варіантність свідчить про гнучкість, багатство лінгвальних виражально-зображальних засобів, дає можливість диференціювати значення комп’ютерних термінів, а також розпізнавати їхні відтінки, із другого – про незавершеність та безперервність процесу стандартизації української комп’ютерної термінології.
Отже, на основі пропонованого дослідження робимо висновок:
- Залежно від значення слова простежуємо тенденцію мови закріпити за певними граматичними формами семантичні відтінки: 1) закінчення -а(-я) в комп’ютерній термінології переважно мають терміни, що означають назви посад, професій, назви чітко окреслених предметів, назви машин і їхніх деталей, назви одиниць виміру, назви чужомовного походження на позначення елементів будови чого-небудь, символів, знаків, програм; 2) закінчення -у (-ю) мають терміни, що означають сукупні та збірні поняття; чужомовні терміни, що означають технічні процеси; назви абстрактних понять, дій, властивостей, станів, ознак тощо.
- Упродовж останнього часу спостерігаємо розширення семантики окремих іменників, у тому числі термінів, що зумовлює варіантність закінчень родового відмінка однини ІІ відміни. Таке лексико-семантичне явище стосується також комп’ютерних термінів і вимагає подальшого дослідження.
1. Енциклопедія Драматика. – Режим доступу: http://dramatica.org.ua. 2. Personal web site of Andrew Pitonyak. – Режим доступу: http://www.pitonyak.org. 3. Вікіпедія : вільна енциклопедія – Режим доступу: wikipedia.org. 4. Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету і програмування / Е. М. Пройдаков, Л. А. Теплицький. Вид. 1. – К. : Видавничий дім «СофтПрес», 2005. – 552 с. 5. Каленюк П. І. Практикум з програмування на VBA. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / Каленюк П. І., Обшта А. Ф., Гоблик Н. М., Клочко Н. Ф., Ментинський С. М. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2005 – 207 с. 6. Лозова Н. Дзвона чи дзвону? або -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку: Словник-довідник / Н. Є. Лозова, В. Б. Фридрак. – К. : Наук. думка, 2007. – 168 с. 7. Зубков М. Нормалізація закінчень іменників чоловічого роду однини ІІ відміни в родовому відмінку / Микола Зубков // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2011. – № 709. – С. 19–22. 8. С. Я. Єрмоленко. Словник іншомовних слів : тлумачення, словотворення та слововживання / За ред. С. Я. Єрмоленко. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с. 9. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т української мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2008. – 288 с.