Проблема інтеграції сонячної фотовольтаїки в будівлі архітектурної спадщини,
знаходиться в зоні компромісу між аспектами збереження та довгострокового
використання. Якість та успішність подібної енергетичної модернізації базується на
засадах збереження та продовження терміну утилітарного використання будівель.
Надважливим в цій ситуації є визначення ключових принципів інтеграції сонячних
елементів в будівлі, що формують історичне середовище. Складові цінності історичних
будівель формують основу для їх визначення.
Верховна Рада України, 2000. Закон України Про охорону культурної спадщини. [online]
Верховна Рада України. Доступно: <https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#n262> [Дата звернення
15 червня 2021].
Верховна Рада України, 2013. Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної
спадщини для суспільства. [online] Рада Європи. Доступно: <http://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_719#Text> [Дата звернення 15 червня 2021].
Мінрегіон України 2012, Склад та зміст історико-архітектурного опорного плану населеного
пункту, ДБН Б.2.2-3:2012, ДП «Укрархбудінформ», Київ.
Пламеницька, О. 2013. Казус «предмету охорони» пам’ятки архітектури як методологічна
проблема. Зб. дослідницьких та науково-методичних праць НАОМА, № 21, с.133-145.
Шулдан, Л.О., Аль-Ахммаді,С.А. 2016. Прийоми використання солярних елементів в будівлях
історичного центру міста. Науково-технічний збірник «Сучасні проблеми архітектури і
містобудування», №43., Ч.2, с.435–441.