У зв‘язку з обмеженими запасами добре спучуючої глинистої сировини перед діючими керамзитовими заводами гостро стоїть проблема отримання високоякісного керамзитового гравію, що має стабільні показники за насипною густиною та міцністю. Враховуючи вирішальну роль органічної складової на фізико-хімічні процеси спучування глинистої сировини актуальним є дослідження можливості використання відходів перлітового порошку освітлення нерафінованої олії у виробництві керамзитового гравію.
Вивчення фізико-хімічних процесів у глинистих масах під час їхньої термообробки та дослідження структури, фазового складу керамзитового гравію проводили з використанням диференційно-термічного і електронно-мікроскопічного методів аналізу. В якості основної сировини використовували самбірську легкотопку глину, а в якості добавок − відходи перлітового порошку освітлення нерафінованої олії ПП «Оліяр».
Дослідження зміни структурної в’язкості мас системи “глина−відходи перлітового порошку” під час випалу дозволяють виявити області температур, в яких проходять фізико-хімічні та кристалізаційні процеси, і розробити оптимальні параметри термічної обробки гранул керамзиту. Добавка до глини 4 %(мас.) перлітового порошку приводить до зміщення кривої в’язкості глиноперлітової маси в область більш низьких значень в’язкості в інтервалі температур 850…950°С у порівнянні з чистою глинистою породою, що свідчить про більшу легкоплавкість системи та підвищену кількість рідкої фази. Структура керамзиту із глини та добавки перліту представлена склофазою, армованою новоутвореними кристалами шпінелі та муліту сприяє підвищенню механічних властивостей керамзитового гравію.
Результати проведених досліджень показали, що введення до глини відходів перлітового порошку в кількості до 6 %(мас.) позитивно впливає на зменшення середньої густини гранул і підвищення міцності та коефіцієнта конструктивної якості (ККЯ) керамзиту. Максимальне значення ККЯ гранул складає для мас з використанням перліту 2…4 %(мас.). При збільшенні додатку перліту більше 6 %(мас.) поряд із підвищенням міцності керамзитового гравію спостерігається зниження його ККЯ, що пов’язано із збільшенням середньої густини гранул за рахунок надмірного підвищення органічних сполук в складі маси.
Таким чином, використання органо-перлітового додатку до глиняних мас дозволяє в комплексі покращити якісні показники керамзитового гравію, розширити сировинну базу та ефективно утилізувати промислові відходи олійного виробництва.
1. Онацкий С. П. Производство керамзита. – 3-е изд. – М.: Стройиздат, 1987. – 333 с.
2. Расширение сырьевой базы в производстве керамзита / Л. Г. Шпынова, Н. В. Чубатюк,
И. В. Солоха, В. П. Осейчук // Строительные материалы. – 1982. – № 11. – С. 19–20. 3. Применение
шлаков ТЭС для изготовления керамзита / Л. Д. Антоненко, Г. М. Бигильдеева, В. А. Гостева,
А. Е. Ханин // Промышленность керамических стеновых материалов и пористых заполнителей: Реф.
информ. / ВНИИЭСМ. – 1980. – Вып. 6. – С. 5–6. 4. Еременко В. В., Лукоянчева Т. П., Кригсман Ф. Б.
Влияние кремнеземистых и железистых добавок на прочность керамзита // Проблемы повышения
прочности пористых заполнителей: Тез. докл. науч.-техн. конф. – Куйбышев, 1972. – С. 35–37.