Життя Львова ХХ ст. неможливо собі уявити без яскравої особистості Андрія Михайловича Шуляра. В його постаті відобразилась складна доля української галицької інтелігенції, яка вийшла із під селянських стріх на початку ХХ ст., була спраглою знань і безкорисного бажання принести добро своєму народові, гідно відстоювала його інтереси при всіх окупаційних режимах і у радянський час, і в підсумку досягла своєї мети, створивши Українську незалежну державу на порозі XXI століття.
Андрій Михайлович був головою державної екзаменаційної комісії у так далекому і настільки недавньому 1975р., коли я захищав мій диплом архітектора у Львівській політехніці. Але насправді я познайомився із ним під час творчих дискусій і обговорень різних проектів на технічних радах в управлінні архітектури Львівського облвиконкому, яке він очолював більш ніж чверть століття. Мене завжди вражав його професіоналізм, архітектурний і політичний талант, який допомагав йому відстоювати на будь-яких управлінських рівнях інтереси регіону і міста, не поступаючись високими архітектурними принципами. В тому, що ми сьогодні маємо збережений Львів і архітектурні пам'ятки області, що ми не розчинили наш регіон і його природу у безликій уніфікації масової забудови епохи радянської індустріалізації Галичини, величезна заслуга Андрія Михайловича Шуляра.
Богдан ЧЕРКЕС, д. арх., професор
Андрій Михайлович Шуляр
15.12.1918р. (с. Майдан, Івано-Франківська обл.) – 20.07.2010 р. (Львів)
Заслужений архітектор України, Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка 1986 р.
1936 - 1939 – студент Краківського інституту мистецтв, факультет архітектури інтер’єру
1939 - 1942 – вчитель, директор українських шкіл на Підляшші (тепер територія Польщі)
1942 - 1947 – студент Львівського політехнічного інституту, отримав кваліфікацію «інженер-архітектор», диплом з відзнакою
1947 - 1953 – архітектор у Державному проектному інституті цивільного та промислового будівництва (Львів), пізніше у Львівському облпроекті
1953 - 1980 – начальник відділу архітектури (пізніше – управління архітектури) Львівського облвиконкому
1953 – став членом Спілки архітекторів України
1957 - 1996 – обирався членом правління Львівського відділення Спілки архітекторів України
1961 - 1980 – член правління Союзу архітекторів СРСР та правління Спілки архітекторів України
1980 - 1990 - уповноважений правління Союзу архітекторів СРСР з питань відбудови та реставрації замку у Свіржі
1981 – Лауреат премії Ради Міністрів СРСР
1991 - 1997 – уповноважений правління Національної спілки архітекторів України з питань відбудови та реставрації замку у Свіржі
1994 – обраний почесним членом Української академії архітектури
1997 – призначений в.о. директора Дирекції Будинку творчості «Свірж» Національної спілки архітекторів України