ЛЕКСЕМА «ВКАЗУВАТИ» В ГАЗЕТНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Автори:
1
Львівський національний університет імені Івана Франка

На підставі довідкової літератури та власного редакторського досвіду розглянуто вживання лексеми  «вказувати» в журналістських матеріалах. Зосереджено увагу на поясненні значення цього слова у «Словнику української мови» (в 11 т.) та  «Словнику української мови  online». Приклади наведено із щоденної всеукраїнської газети «День», що є одним з найпопулярніших видань у рейтингу  загальнонаціональних медіа.

Зазначено, що лексему «вказувати» правильно вживати на позначення «жестом, рухом, спрямованим кудись, на когось, щось, привертати до кого-, чого-небудь увагу; показувати… указувати дорогу… бути зразком для здійснення чого-небудь… відзначати, виділяти, називати що-небудь, роблячи відомим, помітним… звертаючи увагу на що-небудь, пояснювати, розкривати його сутність…  наказувати кому-небудь, робити зауваження, давати розпорядження, повчати…».

А в інших випадках  варто вживати не росіянізм «вказувати», а  «зазначити», «занотувати», «зафіксувати», «написати», «подати», «свідчити» тощо.  Правильно писати «на звороті малюнка журналіст написав (зазначив, занотував)…»; «зазначити (подати, записати) в фемінітиві назву»;  «в декларації подати (зазначити, написати) види доходів», «у розділі фіксують (записують, зазначають) дані про види та суми доходів», «зазначати  місце проживання, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код…», «інформація не буде подана»; «зазначати (записувати) в документах», «записувати (зазначати, занотовувати) на конверті рік народження»; «Менше 25 хворих на 100000 мешканців країни свідчить…».

Акцентовано, що від точності слововживання залежить доступність, естетичний вплив і дієвість газетних публікацій. 

  1. Григораш  Д. С. Теорія і практика редагування газети / Д. С. Григораш. Львів: Вид-во ЛДУ, 1966. 168 с.
  2. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики / Святослав Караванський.  К.: ВЦ «Академія», 1998. 712 с. 
  3. Непийвода Н. Сам собі редактор: порадник з української мови / Наталя Непийвода.  К., 1996. 260 с.
  4. Огієнко І. Наша часописна мова / Іван Огієнко // Рідна мова. 1933. Ч. 9.  С. 289– 294; 1936. Ч. 6. С. 259–260.
  5. Словарь української мови / упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: [у 4 т.] [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://hrinchenko.com/. 
  6. Словник української мови  online. Т. 1–10 [Електронний ресурс]. Режим доступу:  https://services.ulif.org.ua.
  7. Словник української мови: [в 11 т.]  [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://sum.in.ua.
  8. Соколова С. Українська мова в сучасних засобах масової комунікації: проблеми культури мови, стилістики та соціолінгвістики / С. Соколова, С. Бибик  // Українська мова. К., 2014. № 2. С. 133–145. 
  9. Яворський А. Мовні помилки в журналістських текстах (на матеріалі одного номера газети «День» / А. Яворський // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки. Філологічні науки. Мовознавство. Луцьк, 2011. №. 1. С. 143.