ТЕОРІЯ ПОВІДОМЛЕНЬ ТА ЇХ ТИПОЛОГІЯ

Вирішується загальнонаукова, міждисциплінарна проблема побудови концепції теорії повідомлень. Об’єктом дослідження є всі можливі види повідомлень, які функціонують у реальному світі як усередині будь-яких кібернетичних систем, так і між ними. Предметом дослідження є аксіоми, закони, будова, атрибути, характеристики, типологія, а також операції над повідомленнями. Метою статті є розроблення концепції теорії повідомлень як складової таких універсальних наук, як теорія масової комунікації, інформології та кібернетики. Серед методів дослідження було застосовано аналіз, синтез, ідеалізація, логічний метод, узагальнення. Крім методів, у дослідженні було використано також такі прийоми, як систематизування й типологізування (типологізація). Стаття написана в стилі оглядового, теоретичного жанру. В огляді літератури проаналізовано 22 джерела, зокрема, найвідоміші в світі енциклопедичні видання та словники в галузях журналістики, теорії масових комунікацій та кібернетики. В отриманих результатах визначено, що повідомлення – це фрагмент (частина, що має початок і кінець) даних кібернетичної системи, які (а) є кортежом, (б) розташовані в часі або просторі й (в) призначені для передачі інформації від відправника (джерела) до її отримувача (реципієнта). З’ясовано особливості створення, значення і смислу повідомлень. Розглянуто будову повідомлень і різновиди їх контексту. Зазначено, що будь-які види повідомлень можуть бути представлені в ідеалізований цифровій формі як ланцюжок 0 і 1. Як основу концепції теорії повідомлень розглянуто шість аксіом. У рамках цієї концепції виокремлено шість законів. Розглянуто п’ять атрибутів повідомлень, а також сім їх основних характеристик. Серед типів повідомлень виділено інформаційні (9 типів) та неінформаційні (також 9 типів). Крім того, вказано на формальні (несмислові, 13 позицій) й неформальні (смислові, 9 позицій) операцій, які виконують над повідомленнями.