Способи і засоби оцінювання в медіа-текстах на мистецьку тематику

У статті проаналізовано способи і засоби оцінки в публікаціях на мистецьку тематику. Оцінка є тим механізмом, який спрямовує реципієнта за шкалою «добре-погано», значною мірою визначаючи ставлення реципієнта  до предметів, явищ і процесів мистецького життя.  Оцінка може бути безпосередньою, якщо журналіст самостійно оцінює мистецький твір, або опосередкованою, якщо журналіст використовує відомі факти з життя митця, що позитивно сприйняті у суспільстві, або  відтворюває вже відому оцінку, здійснену іншими людьми..

Засобами безпосередньої оцінки є слова,  позитивне чи негативне оцінне значення яких зафіксоване у мовленні. Наприклад, оцінка «добре» пов’язана зі словами „привабливий”, „чудовий”, „красивий”, „талановитий”, „харизматичний”, „стильний”, „модний”, „ексцентричний”, „творчий”, „барвистий”, „яскравий”, „розумний” тощо; оцінка  „погано” – зі словами «ганебний», «неоковирний», «посередній», «дрімучий», «радянський», «застарілий»  тощо. Негативна оцінка подана насамперед у прямій мові експертів у певній галузі мистецтва, рідко - в міркуваннях журналістів аналізованих видань. Безпосередня оцінка може базуватися на емоціях журналістів. У цьому випадку позитивна оцінка базується тільки на емоційному сприйнятті, а негативна - на емоціях, які практично завжди підтверджені логічно. Негативна оцінка рідко є категоричною, вона переважно пом'якшується використанням евфемізмів, риторичних питань, дієслів умовного способу, висловів у формі побажань.

Для непрямої оцінки важливі не просто мовні засоби реалізації, а, перш за все, факти, що використані журналістом. Журналіст може передати готову оцінку у своєму тексті на основі визнання українських художників за кордоном, перемоги в конкурсі, офіційного визнання державних органів, громадського визнання, позитивного сприйняття інших людей, емоційних або інтелектуальних реакцій реципієнтів, кількісних характеристик, взаємин з іншими художниками, яких високо цінують у суспільстві.

Особливий тип оцінки заснований на описі особи художника а не його творів. Журналіст публікує інформацію про конкретні аспекти життя митця, які визначили громадську думку щодо нього (про що свідчить суто позитивний текстовий матеріал). Для авторів медіатекстів важливі такі аспекти життя художника: ставлення до творчості, домінування творчості над комерціалізацією, готовність до розвитку і до змін, глибоке розуміння всіх аспектів творчості, тривалий період творчої діяльності, велика творча спадщина, громадянська позиція художника, не пов'язана з креативними рисами особистості, протидія комуністичному режиму в радянський період.

Автор виявив невелику частку негативних оцінок в аналізованих текстах. Значна частка позитивних оцінок є непрямими, опосередкованими відомими фактами життя і особистими рисами художника. Ці результати дають підстави стверджувати, що українська мистецька журналістика має потенціал для вдосконалення критеріїв оцінки.