У статті здійснено аналіз ток-шоу як жанру масової культури. Звернено увагу, на те, що основними принципи, на яких будується ток-шоу, це правдивість і реальність того, про що говориш. Практично завжди в шоу можна почути життєві неординарні історії – це свого роду родзинка програми. Або ж просто на телешоу запрошують людей, які знають зміст проблеми не зі статистичних даних, а мають багатий особистий досвід роботи у тій чи іншій темі.
Розглянуто шоу як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової і міжособистісної комунікації. Акцентовано на тому, що соціальні телепроекти завжди орієнтовані не тільки на комунікацію, але й на терапію. Передбачається, що в кожній передачі буде запропоновано якесь, хоча б і проміжне, рішення поставленої проблеми. Потенційно такі програми можуть служити звільненню від поширених культурних страхів і упереджень. Нарешті, як і інші телевізійні проекти, ток-шоу повинні також розважати аудиторію, утримуючи її біля екранів.
Саме композиційні особливості виділяють ток-шоу серед інших видів дискурсу і визначають його вплив на формування світогляду. Ефективність досягається за допомогою роботи по певних схемах, що і показано в даній роботі. Саме вони сьогодні помітно впливають на формування обличчя телебачення. Стилістика сучасного телеефіру диктується законами видовища, елементи якого збагатили телевізійну публіцистику, утворивши, по суті, новий жанровий формат, який має характер шоу.
Наразі телешоу відносяться до числа найбільш рейтингових передач, тому їх автори зацікавлені у підтримці та збереженні аудиторії.
Сьогоднішні соціальні проекти, або псевдосоціальні ток-шоу, не дають космічних рейтингів, вони підтримують середню картину дня. З телебачення зникає смак. Все заполоняє телевізійний масс-маркет.
1. Бирбом М. Хозяин ток-шоу / М. Бирбом // Спутник–ТВ .– 2005. – № 7. – С. 17.
2. Голодникова Ю. А. Политическое ток-шоу как всеукраинская медиа-игра / Ю. А. Голодникова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Серия «Филология. Социальная коммуникация». – Т. 21 (60). – 2008. – № 1. – С. 268–276.
3. Гуревич П. С. Приключения имиджа: типология телевизионного образа и параметры его восприятия / П. С. Гуревич – М. : Искусство, 1991. – 221 с.
4. Кузнецов Г. Ток-шоу: неизвестный жанр [Текст] / Г. Кузнецов. – М., 1998. – 48 с.
5. Ларина Е. Г. Ток-шоу как жанр телевизионного дискурса и его конститутивные признаки / Е. Г. Ларина // Лингвистика и межкультурная коммуникация: Материалы региональной научной конференции Поволжья и Северо-Кавказскогорегиона
(19–21 апреля 2004 г.). – Волгоград : Волгоградское научное издательство, 2004. – С. 193–197.
6. Люис Б. Диктор телевидения : пер. с англ. / Б. Люис. – М. : Рефлекс Бук, 1973. – 130 с.
7. Могилевская Э. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.relga.ru