Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права.
Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Розглянуто книгу Н. Леві “Хибні переконання: чому раціональні люди мають їх”, яка надзвичайно актуальна в умовах постковідної ситуації як у глобальному вимірі загалом, так й в українському вимірі зокрема. Встановлено закономірності того, чому сучасні люди піддаються впливу неперевірених чуток та конспірологічних теорій, забобонів. Найважливіший висновок авторки рецензії: обґрунтованість переконання повинна засновуватися на знанні (епістемі), а не на тому, як люди повинні мислити.
Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права.
Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші.
У статті виявлено особливості тлумачень мислителями Нового часу основних категорій моральної і релігійної свідомості (благо, віра, істина, любов, мораль, спасіння, чеснота та ін.) в їх взаємозв’язку. Звернення до історико-генетичного методу і методу категоріального аналізу дозволило розкрити філософський зміст основних концепцій взаємозв’язку релігії і моралі в новочасній культурі і виявити їх причетність до процесів, що відбуваються в європейському духовному просторі сьогодення.