Досліджено концепт вічного повернення, який є суттю філософії Ніцше. Простежується зв’язок даного концепту з іншими ніцшеанськими ідеями, такими як воля до влади, надлюдина, «смерть» Бога та нігілізм. Наголошено, що у вічному поверненні експлікуються різноманітні аспекти, які потрібно розглядати лише в синтезі, інакше це призведе до догматизації або релятивізації вчення.
Досліджено ніцшеанську ідею “смерті Бога”, яку можна трактувати крізь призму філософської антропології, або як втрату сенсу, як прояв атеїзму, як іманентизм, як смерть теології чи, навіть, смерть людини, які докладно проаналізовано в статті. Наголошено, що “смерть Бога” необхідно розглядати передовсім як завершення метафізики крізь послідовне розгортання нігілізму та падіння самої людини, в її марних спробах досягти висоти Бога. Використано метод логічного та історичного, категоріального аналізу та компаративістики, аналогії та наукової об’єктивності.