Досліджено ніцшеанську ідею “смерті Бога”, яку можна трактувати крізь призму філософської антропології, або як втрату сенсу, як прояв атеїзму, як іманентизм, як смерть теології чи, навіть, смерть людини, які докладно проаналізовано в статті. Наголошено, що “смерть Бога” необхідно розглядати передовсім як завершення метафізики крізь послідовне розгортання нігілізму та падіння самої людини, в її марних спробах досягти висоти Бога. Використано метод логічного та історичного, категоріального аналізу та компаративістики, аналогії та наукової об’єктивності.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бердяев, Н. (2003). Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого. In В. Калюжный (Сост.). Бердяев Н. Диалектика божественного и человеческого. (C. 341–500). Москва: Фолио.
Бибихин, В. (2016). Язык философии. Москва: Азбука-Классика.
Ваттимо, Дж. (2007). После християнства. Москва: Три квадрата.
Делез, Ж. (1997). Ницше. Санкт-Петербург: Аксиома.
Жижек, С. (2011). От Иова к Христу: прочтение Честертона через апостола Павла. Логос, 3, 246–266.
Кузьмина, Т. (2014). Экзистенциальная философия. Москва.: “Канон+”, РООИ “Реабилитация”.
Лютий, Т. (2002). Нігілізм: анатомія Ніщо. Київ: Видавництво ПАРАПАН.
Ницше, Ф. (2003). Веселая наука. In Ф. Ницше. Человеческое, слишком человеческое. Веселая наука. Злая мудрость: [Сборник]. (C. 334–567). Минск: Харвест.
Ницше, Ф. (2007). Ecce Homo. Антихрист. Москва: Азбука-Классика.
Ростова, Н. (2016). Идея смерти Бога с точки зрения антропологии. Философская антропология, 2, 1, 221–245.
Фейербах, Л. (1965). Сущность християнства. Москва: Мысль, 1965.
Хайдеггер, М. (2006). Слова Ницше “Бог мертв”. In О. Селин (Сост), Хайдеггер, М. Ницше и пустота. (C. 9–78). Москва: Алгоритм; Эксмо.