буття

Екзистенціалізм вважається «минулим» філософським напрямом і стилем життя, популярність і розквіт якого припадає на 40‒70-ті роки ХХ століття. Також думають, що ніхто не читає праць екзистенціалістів, тому вони припадають пилом на бібліотечних полицях. Рецензований найновіший посібник із сучасного екзистенціалізму заперечує ці дві тези й відкриває нові шляхи екзистенційного мислення у ХХІ столітті. Його розділи вражають новизною предметів екзистенційного осмислення: від методологій і технологій до феномену старіння та неповносправності.

Рецензія присвячена аналізу особливостей теоретичної конструкції, яку Віктор Петрушенко називає «психологічна онтологія». У рецензії наголошується на оригінальному поясненні структури психологічної картини світу людини та її складових — форм емпіричного пізнання (відчуттів, сприйнять та уявлень). Автор рецензованої монографії аналізує динамічну взаємодію нашого мислення, або другої рефлексії, з психікою (першою рефлексією), внаслідок чого ми розрізняємо буття і небуття.

У рецензованій монографії йдеться про людину як розумну та свідому істоту, про її знання та цінності, свободу та свідомість, які є проявами прагнення людиною буття. Основний спосіб буття людини у світі – це буття особистістю. Сьогодні існує небезпека нівелювання особистісного початку людського буття, коли науки про людину все більше натуралізуються, нейролізуються та комп’ютеризуються. Така нівеляція веде до пост-гуманізму та пост-людства. Це з одного боку. З іншого боку, істина також є одним із визначників буття особистістю. Істина облагороджує особистість.

У статті про диво автор коротко розглядає історію філософії дива, в якій диво постає  як прояв значення буття та істини в явленості даного світу. Автор також з’ясовує етимологію слова «диво» й доходить висновку, що диво пов’язане з дієсловом дивитися, здатністю людини сприймати нове та небачене у старому та побаченому. Автор виділяє такі тлумачення дива, як гносеологічно-епістемологічне, онтологічне та теологічне.