Наведено методологічні основи вивчення систематичної похибки вимірювання температури рідинними термометрами. Встановлено існування юлтзько шести складових цієї похибки. Їхня відносна вага змінюється залежно від умов градуювання та застосування, особливостей виготовлення та використовуваних конструктивних матеріалів, їх сумісності та змочування.
У роботі вивчаються методи безконтактного вимірювання температури, точність яких обмежується багатьма чинниками, головним з яких вважають коефіцієнт чорноти контрольованої поверхні об’єкта. Саме незнання цього фактора визначає методичну складову похибки вимірювання. Вона притаманна не лише пірометричним засобам, але й тепловізійним, які саме тому належать до якісних засобів вимірювання температури. Вони є основними приладами для проведення енергетичного аудиту будівель та споруд, стандартизації та сертифікації теплотехнічних матеріалів.