аргументування

Схарактеризовано історію зародження теорії юридичної аргументації в філософії
Давньої Греції, розкриваються передумови та причини її появи та розвиту.
Проаналізовано софістику та її вплив на практику юридичної аргументації в античному
судочинстві, внесок Платона та Аристотеля на формування загальних теоретичних
основ аргументації, зокрема, у логіці та риториці, а також їх подальший розвиток та
вдосконалення у римському праві (на основі поглядів Цицерона та Сенеки Старшого).

Розкривається сутність софістичних засад дискурсивної практики за часів
античності, розглядається софістика, як поширена у V–IV ст. до н. е.* у Стародавній
Греції форма і засіб правової аргументації на прикладі судових промов, зокрема
спадщини відомого логографа софіста Лісія, якого є усі підстави називати “хресним
батьком” правової аргументації.

У комунікативній практиці доводиться доволі часто стикатися з ситуацією, коли
не тільки необхідне чітке уявлення про істинний стан справи, а й слід об’єктивно
продемонструвати, чому саме це вважається істинним, тобто проявити інтелектуальну
здатність довести опонентам чи адресатам правильність своєї позиції за допомогою
аргументації, способу міркування й спілкування. Щоб впевнено себе почувати в такій
ситуації, необхідні знання з теорії аргументації – галузі філософських знань

Світ, в якому живемо, працюємо, контактуємо тощо, надто контраверсійний. І
доля багатьох людей пов’язана повною мірою із тим, наскільки вони вміють
організовувати діалог у різних сферах життя, у науці й політиці, між партіями,
об‘єднаннями, представниками різних етносів, між віруючими й атеїстами, між
батьками й дітьми, між владою і громадянами, між багатими і бідними тощо