political nation

На основі розгляду основних моделей історичного мастер наративу (національний, класовий, релігійний) авторка пропонує мастер наратив культурної конвергенції, який є більш інклюзивним, фокусує увагу на успішній взаємодії різних етнокультурних, гендерних та релігійних груп у межах сучасної політичної нації. У статті стверджується, що сучасний етап розвитку демократичних країн потребує ґрунтовного перегляду засадничої моделі національного історичного мастер наративу, оскільки ми стикаємося з парадоксальною і потенційно небезпечною ситуацією.

Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності
поняття “нація”, його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями
“етнос” і “народ”. Наголошено на тому, що поняття “нація” найчастіше корелює з
поняттями “етнос” і “народ”. Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений
запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від
інших націй державними кордонами, а також-інтегрування інших націй до складу своєї
держави на правах національних меншин.

The prevailing approaches in the domestic and world scientific thought are the
approaches to the essence of the concept of «nation», its content and volume, the time of
appearance, as well as the relationship with the concepts of «ethnos» and «people». It is
emphasized that the concept of «nation» most often correlates with the concepts of «ethnos»
and «people». The idea is that the nation is a people that is exalted by the stockpile of state
forces, endowed with the ability to identify and separate from other nations the state borders,