У процесі дослідження прослідковано еволюцію розвитку монастирського ансамблю в Маняві на протязі ХVІІ–ХХІ ст. та виявлено основні етапи його розвитку. Проаналізовано архітектурно-просторовий устрій Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря протягом свого існування. Розкрито архітектурно-планувальні, композиційні та мистецькі особливості споруд Великого Скиту Манявського.
Храми на Русі XI–XIV ст. – репрезентанти міст та міської культури. Важливим елементом їхнього оздоблення були різноколірні полив’яні керамічні плитки. Їх почали використовувати ще на початках храмового будівництва в Україні. Протягом тривалого існування долівки у храмах зазнавала неодноразового перенастилання. На Волині, де храмова архітектура традиційно взорувалася на київську, але були присутніми сильні впливи Заходу, формати долівкових плиток протягом XI–XIV ст. зазнають різноманітних змін.
Rus temples in XI–XIV centuries are representatives of cities and urban culture. An important element of their ornamentation was multicolored glazed ceramic tiles. They were used at the beginning of the temple buildings in Ukraine. During a long-lasting existence the floor in the temples was repeatedly replaced. The temple architecture in Volyn traditionally imitated into Kiev one, but there were also strong influences of the West. The formats of floor tiles undergo various changes during the XI–XIV centuries.