Храми на Русі XI–XIV ст. – репрезентанти міст та міської культури. Важливим елементом їхнього оздоблення були різноколірні полив’яні керамічні плитки. Їх почали використовувати ще на початках храмового будівництва в Україні. Протягом тривалого існування долівки у храмах зазнавала неодноразового перенастилання. На Волині, де храмова архітектура традиційно взорувалася на київську, але були присутніми сильні впливи Заходу, формати долівкових плиток протягом XI–XIV ст. зазнають різноманітних змін. Декоративне оздоблення долівок волинських храмів привертало увагу дослідників вже від перших розкопок, проведених у 1886 р. в Успенському соборі Володимира. Проте найкраще вивченими, завдяки розкопкам М. В. Малевської, на сьогодні є долівки храму св. Івана Богослова у Луцьку. Археологічні розкопки волинських міст вказують на значне поширення керамічних набірних підлог. Унаслідок впливам із Заходу у XIV ст. у Володимирі та Лучеську починають використовувати рельєфні плитки. Із занепадом Галицько-Волинської держави традиція використання різнокольорових плиток у храмах поступово занепадає. Узагальнений у статті археологічний матеріал вказує на складну історію цього елементу декорування храмів, яку належиться детальніше вивчати.
1. Фонди Львівського історичного музею «Київська Русь»; 2. Гринюка, Б. (2016) Керамічні плитки з Пліснеського городища (за матеріалами І. Старчука і М. Филипчука). Галич і Галицька земля; досвід і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні та Європі. Матеріали міжнародної наукової конференції. Галич, 27–28 жовтня 2016 року. Галич, 58–64; 3. Довгань, П. (2008). Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження Львівський національний університет імені Івана Франка. Вісник Інституту археології. Львів. Вип. 3, 136–195; 4. Иоаннисян, О. (1999). О происхождении традиции убранства полов поливными керамическими плитками в средневековой архитектуре славянских стран (Преслав–Киев–Гнезно). Средневековая архитектура и монументальное искусство. СПб, 25–315. Кучера, М. (1962). Древній Пліснеськ. Археологічні пам'ятки УРСР. Т. 12. Київ, 3–56; 6. Мазурик, Ю., Остап’юк, О. (2017). Любомльський краєзнавчий музей – продовжувач в дослідженні літописного Угровська (до 810-річчя першої першої писемної згадки про літописне місто Угровськ і до 133-річчя початку досліджень археологічної пам’ятки). Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомль та Любомльщина в українській та європейській історії. Науковий збірник. Випуск 63. Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, 24–25 жовтня 2017 року, м. Любомль. Упоряд. Г.Бондаренко, О.Остапюк, А.Силюк. Луцьк, 103-116; 7. Пастернак, Я. (1986). Праісторичні та княжі часи Белзької землі у світлі археології. Надбужанщина, Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто. Т. 1, 149−164; 8. Петегирич, В. (2006). Язичництво і початки християнства у Белзькій та Червенській землях. Белз та Белзька земля. Белз. Випуск 2, 13–17; 9. Прищепа, Б., Бабінчук, Л. (2013). Нові надходження до відділу археології Рівненського обласного краєзнавчого музею у 2011-2012 роках. Наукові записки. Випуск XI. Рівне, 159–162; 10. Радина, Т. В., (1963). Поливные керамические плитки из Пинска. Краткие сообщения Иститута археологии АН СССР, Выпуск 96, 110–112; 11. Раппопорт, П.А. (1954). Волынские башни. Материалы и исследования по археологии СССР. № 31. Ленинград: Наука, 202–223; 12. Раппопорт, П. (1971). Данилов. Краткие сообщения Иститута археологии АН СССР, Выпуск 125, 82–86; 13. Раппопорт, П. (1977). «Стара кафедра» в околицях Володимира-Волинського. Советская археология, № 4, 253–266; 14. Терський, С. (1993). Лiтописний Чемерин. Пiдсумки археологiчних дослiджень 1988–1990 рокiв. Науковi записки Львiвського iсторичного музею. Вип. I. Львiв, 27–41; 15. Терський, С. (2003). Пересопниця. Краєзнавчий нарис. Рівне: Азалія; 16. Терський, С. (2006). Лучеськ X–XV ст. Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”; 17. Терський, С. (2010). Княже місто Володимир. Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”; 18. Чукова, Т. (1987). Давньоруські керамічні поливні плитки. Краткие сообщения Иститута археологии АН СССР, Вип. 190, 13-19; 19. Чукова, Т. (2004). Алтарь древнерусского храма конца X–первой трети XIII в. Основные архитектурные элементы по археологическим данным. СПб.: Петербургское Востоковедение; 20. Шеломенцев-Терский, С. (1987). Древнерусский Перемыль. Задачи советской археологии в свете решений XXVII съезда КПСС: Тезисы докладов Всесоюзной конференции.– Суздаль. М.: Наука, 283; 21. Mazuryk, J. (1998). Badania archeologiczne latopisowego Uhrowieska. Archeologia Polski Środkowo-Wschodniej. Lublin; Chełm; Zamość. T. 3, 175–182; 22. Rauhut, L. (1960). Wczesnośredniowieczne materiały z terenów Ukrainy w Panstowowym Muzeum Archeologicznym w Warszawie. Materiały wczesnośredniowieczne, t. 5. Warszawa, 231–259.